Корисна інформація з питань протипожежного захисту

«Антіфаєр» - на сторожі пожежної безпеки Ваших об'єктів!

Розробка системи пожежної сигналізації (СПС)

Розробка систем пожежної сигналізації грунтується на інформації, яка відображається в розділі проектування. Вона необхідна для того, щоб визначити області, де необхідна детальніша порада, і щоб зрозуміти, де можна отримати потрібну інформацію. Нижче приведені типові етапи проектування системи пожежної сигналізації. Після назви кожного етапу вказаний номер розділу, який відноситься до цього етапу і де можна знайти докладнішу інформацію.

Вибір типу автоматичних пожежних сповіщувачів

Розробка автоматичної пожежної сигналізації починається з вибору виду автоматичних пожежних сповіщувачів (ПС), які повинні забезпечити надійне виявлення загорань на об'єкті. Потрібний тип пожежних сповіщувачів визначається необхідністю виявлення пожежі на її початковій стадії і залежить від переважної первинної ознаки пожежі, а саме: тепло, дим або відкрите полум'я.

Слід відзначити, що в залежності від горючих речовин і матеріалів та їх кількості може бути одна або кілька первинних ознак пожежі. При нормативному методі вибору типу автоматичних пожежних сповіщувачів треба звернутися до відповідних будівельних норм, до норм технологічного проектування, до відомчих переліків тощо з обов'язковим посиланням на використаний нормативний документ.

Для вибору типу пожежних сповіщувачів можна скористатися п. 6.2.6 ДБН В.2.5-56:2014 [1] та розділом 6.4. ДСТУ Н - CEN/TS 54-14[3]. 10 Зокрема, теплові ПС рекомендується застосовувати в побутових і громадських приміщеннях, таких як: лікарні, готелі, гуртожитки, підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування тощо.

Димові пожежні сповіщувачі

Димові пожежні сповіщувачі рекомендується застосовувати в громадських і адміністративних приміщеннях, таких як: зали для глядачів, лекційні та читальні зали, гардеробні, книгосховища, архіви, компьютерні кімнати тощо.

Сповіщувачі полум'я

Сповіщувачі полум'я рекомендується застосовувати для захисту приміщень, пов'язаних з виробництвом і зберіганням фарб, лаків, мастильних матеріалів, природного каучуку, металевих порошків та інш.

Комбінований пожежний сповіщувач

Якщо в приміщенні не можливо чи досить складно визначити домінуючу ознаку пожежі на початковій стадії горіння, необхідно проектувати комбінований пожежний сповіщувач.

Слід відзначити, що сповіщувачі полум'я найбільш швидкодійні, але їх чутливість різко падає при зменшенні оптичної прозорості повітря

Вибір виду і моделі пожежних сповіщувачів

Після вибору типу автоматичних ПС виконується вибір виду і конкретної моделі пожежних сповіщувачів, яка дозволить надійно виявити загорання на об'єкті на початковій стадії пожежі. Вказаний вибір здійснюється з урахуванням властивостей горючих речовин і матеріалів, а також особливостей об'єкта і технологічного процесу в ньому.

Під час вибору виду теплових пожежних сповіщувачів необхідно враховувати наступне. Диференціальні та максимально-диференціальні сповіщувачі не допускається застосовувати для захисту об'єктів, де в нормальних умовах можливі перепади температури повітря, які здатні викликати спрацювання сповіщувачів.

Під час застосування димових пожежних сповіщувачів, їх вид вибирається в залежності від переважного типу димів на початковій стадії пожежі. Оптикоелектронні сповіщувачі краще реагують на світлі дими, які характерні для горючих матеріалів із вмістом целюлози. Радіоізотопні сповіщувачі мають більш високу чутливість до чорних димів. Такі дими виникають при горінні, наприклад, виробів із гуми.

Вид сповіщувачів полум'я (інфрачервоний або ультрафіолетовий) вибирається в залежності від переважного світлового випромінювання, яке виникає на початковій стадії пожежі і залежить від властивостей горючих речовин і матеріалів.

Вибір конкретної моделі автоматичних пожежних сповіщувачів здійснюється за допомогою каталогів, проспектів тощо. Необхідно віддавати перевагу сучасним вітчизняним сертифікованим моделям ПС.

Під час вибору конкретної моделі ПС слід враховувати конструктивне виконання сповіщувачів. Наприклад, у вибухонебезпечних приміщеннях повинні встановлюватися сповіщувачі, які мають вибухобезпечне виконання. Слід також звертати увагу на особливості застосування різних видів ПС. Наприклад, у житлових приміщеннях і дитячих закладах забороняється застосовувати радіоізотопні димові пожежні сповіщувачі.

Встановлення автоматичних пожежних сповіщувачів

Місця встановлення пожежних сповіщувачів слід вибирати з урахуванням необхідності виявлення загорання на всій площі приміщення. Коли систему автоматичної пожежної сигналізації призначено також для керування установками пожежогасіння, то необхідно кожну точку поверхні, що підлягає захисту, контролювати не менше ніж двома автоматичними ПС.

Встановлення пожежних сповіщувачів на об'єкті виконується на основі нормативного методу, який подається в розділі 6, Системи пожежної сигналізації згідно ДБН В.2.5-56:2014. Розміщення ПС нормативним методом зводиться до виконання таких дій:

Вибирається схема квадратного або трикутного розміщення ПС

Максимальна відстань між тепловими пожежними сповіщувачами, сповіщувачами і стіною, визначаються за таблицею 1, але не повинні перевищувати значень, вказаних у технічній документації на сповіщувачі

Максимальна відстань між димовими пожежними сповіщувачами, сповіщувачем і стіною визначаються за таблицею 2, але не повинні перевищувати значень, вказаних у технічній документації на сповіщувачі.

Ручні пожежні сповіщувачі треба встановлювати так, щоб для будь-якої людини, яка перебуває на об'єкті, відстань, яку вона повинна подолати до найближчого ручного пожежного сповіщувача не перевищувала 30 м. У приміщеннях, де можливими користувачами можуть бути маломобільні групи людей, ця відстань повинна бути зменшена.

Може виникнути потреба в тому, щоб ручні пожежні сповіщувачі монтувалися в безпосередній близькості від пожежонебезпечних зон. При цьому особливу увагу треба приділити тому, щоб ці ручні пожежні сповіщувачі (за необхідності) мали можливість повторного взведення.

Зазвичай ручні пожежні сповіщувачі треба встановлювати на висоті 1,2– 1,6 м вище рівня підлоги.

Необхідно додатково встановлювати точкові пожежні сповіщувачі під технологічними площадками, платформами, коробами, що мають суцільну конструкцію в залежності від значень довжини l, ширини b та площі F, що перевищує вказані в таблиці 3 значення з урахуванням висоти розміщення пожежних сповіщувачів h .

Додатковий монтаж пожежних сповіщувачів визначаємо також відповідно додатку А ДСТУ Н - CEN/TS 54-14[3], якщо:

  • · Стіни, перегородки та перешкоди

Пожежні сповіщувачі (крім оптичних променевих димових пожежних сповіщувачів) треба встановлювати на відстані не менше ніж 0,5 м від будь-яких стін або перегородок. Якщо ширина приміщення менше за 1,2 м, то сповіщувачі треба встановлювати в середній третині ширини стелі. У тих випадках, коли приміщення розділені стінами, перегородками або стелажами, що доходять до стелі ближче ніж на 0,3 м, то відгороджені в такий спосіб приміщення треба розглядати як приміщення із суцільними перегородками, і їх треба вважати окремими приміщеннями. Навколо кожного сповіщувача в радіусі не менше ніж 0,5 мм повинен бути вільний простір. Таблиця 4 — Значення робочих радіусів і обмеження щодо висоти приміщень

  • · Нерівні стелі

Стелі з нерівностями глибиною менш ніж 5% висоти стелі потрібно розглядати як рівні й робочі радіуси зон виявляння сповіщувачів, їх треба застосовувати відповідно до таблиці 4. Будь-які нерівності стелі (наприклад, балки), що мають висоту більш ніж 5% висоти стелі, потрібно розглядати як перегородки, і в цьому випадку треба виконувати такі вимоги:

D > 0,25(H – h): сповіщувачі встановлюють у кожному відсіку;

D < 0,25(H – h): сповіщувачі встановлюють у кожному другому відсіку;

D < 0,13(H – h): сповіщувачі встановлюють у кожному третьому відсіку,
де:
D — відстань між балками (м), що виміряна від зовнішніх сторін;
H — висота приміщення (м);
h — висота балки (м).

Якщо стеля має форму групи невеликих відсіків (як стільники), тоді один точковий сповіщувач може контролювати групу відсіків у межах робочих радіусів, зазначених у таблиці 1. Внутрішній об'єм, що контролюється одним сповіщувачем, не повинен перевищувати такі значення:

для теплових пожежних сповіщувачів: V = 6 м 2 х (H – h);

для димових пожежних сповіщувачів: V = 12 м 2 х (H – h),
H — висота приміщення (м);
h — висота балки (м).


У приміщеннях з фальшпідлогою висоту балки треба вимірювати від верхньої поверхні фальш-підлоги

  • · Контроль над підвісною стелею

Якщо в приміщенні є перфоровані підвісні стелі, то обирання місця розміщення сповіщувачів залежить від двох аспектів:

  1. чи потрібен контроль ознак пожежі, що може виникнути нижче підвісної стелі;
  2. чи потрібен контроль ознак пожежі, що може виникнути над підвісною стелею.

Якщо перфорація підвісної стелі мала і при цьому немає підпору повітря за допомогою вентиляції, що може переміщувати дим крізь підвісну стелю, то для контролю пожежі, що може виникнути нижче підвісної стелі, треба розміщувати сповіщувачі нижче підвісної стелі.

Якщо є небезпека виникнення пожежі над підвісною стелею, сповіщувачі треба встановлювати над підвісною стелею. Для виявлення пожежі, що виникла під підвісною стелею, можна використовувати сповіщувачі, встановлені над підвісною стелею, і сповіщувачі під підвісною стелею встановлювати не треба, якщо:

  1. перфорація складає більше ніж 40% площі будь-якої секції стелі розміром 1 м х 1м, і
  2. розмір кожного отвору перфорації перевищує 10 мм х 10 мм, і
  3. товщина стелі не перевищує трикратного мінімального розміру перфорації.

Подібні випадки вимагають індивідуального узгодження залежно від типу, кількості й площі перфорації, виду та кількості горючого матеріалу і від кратності вентиляції, яка може переміщувати дим крізь підвісну стелю. При встановленні пожежних сповіщувачів під фальш-підлогою, за підвісною стелею чи в інших недоступних для огляду місцях повинна бути передбачена можливість визначення місця знаходження пожежного сповіщувача за допомогою виносного пристрою світлової індикації. При цьому конструкція фальшпідлоги або підвісної стелі повинна забезпечувати доступ до пожежних сповіщувачів для їх технічного обслуговування.

Точкові пожежні сповіщувачі належить встановлювати під покриттям (перекриттям). У місцях, де є загроза механічного ушкодження пожежного сповіщувача повинна бути передбачена захисна конструкція, яка не порушує його працездатність та ефективність виявлення пожежі.

Пожежні сповіщувачі та шлейфи СПС, які змонтовані на висоті менше ніж 2,2 м від підлоги обов'язково захищаються від механічних ушкоджень. Резерв ємності приймально-контрольних приладів або кільцевих шлейфів пожежної сигналізації для систем з адресованими компонентами повинен бути не менше ніж 10 %. Зовні будинків ручні пожежні сповіщувачі слід встановлювати на відстані не більше 150 м один від одного та забезпечувати їх штучним освітленням та світловими покажчиками згідно ДСТУ ISO 6309

Резервний запас пожежних сповіщувачів (димових, теплових, ручних, тощо) повинен становити не менше 10% від загальної кількості їх в СПС. Зазначений запас повинен зберігатися на об'єкті, а в обґрунтованих випадках, може зберігатися у організації, яка здійснює технічне обслуговування СПС.

Сповіщувачі повинні утримуватися в чистоті. На період проведення у контрольованих приміщеннях ремонтних робіт сповіщувачі мають бути захищені від попадання на них штукатурки, побілки, будівельного пилу, тощо. Після закінчення ремонту пристрої, що захищають сповіщувачі, необхідно зняти.

Забороняється встановлювати замість непрацездатних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф у місці встановлення непрацездатного сповіщувача. До сповіщувачів має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від матеріалів, що зберігаються у приміщенні, та обладнання, що у ньому розташовано, до сповіщувача має бути не менше 0,5 м, сповіщувачі не повинні захаращуватись обладнанням, матеріалами, які можуть перешкоджати вільному поширенню від місць можливого загорання факторів, що супроводжують пожежу та на які реагує сповіщувач.

Забороняється встановлювати поблизу теплових пожежних сповіщувачів джерела тепла, що здатні негативно впливати на їх роботу (викликати помилкові спрацьовування). У приміщеннях, де встановлені димові пожежні сповіщувачі, з метою запобігання хибним спрацьовуванням забороняється використовувати обладнання, яке може утворювати пари кислот, лугів, пил у завислому стані.

Всі пожежні сповіщувачі, які встановлені на об'єкті щорічно необхідно тестувати. Допускається проводити тестування 25% сповіщувачів щоквартально. Димові пожежні сповіщувачі необхідно регулярно, не рідше одного разу на рік, продувати повітрям. Результати тестування та чищення сповіщувачів заносяться до журналу з технічного обслуговування із зазначенням номеру шлейфа та номеру сповіщувача.

У приміщеннях, де встановлені сповіщувачі пожежні полум'я, з метою запобігання хибних спрацьовувань, не рекомендується використовувати обладнання, яке може утворювати інфрачервоне випромінювання. 19 Утилізація пожежних сповіщувачів, термін служби яких закінчився, проводиться згідно з інструкцією заводів-виробників.

Прокладання шлейфів пожежної сигналізації

Після монтажу пожежних сповіщувачів на об'єкті, вони об'єднуються в сигнальні лінії. Визначається орієнтовна кількість сигнальних ліній для системи пожежної сигналізації, що розробляється.

Одним шлейфом пожежної сигналізації з неадресованими пожежними сповіщувачами належить (з урахуванням технології виробництва і тактики пожежогасіння) обладнувати:

  • приміщення в межах декількох поверхів при загальній площі будівлі 300 м 2 і менше;
  • не більше п'яти суміжних або ізольованих приміщень загальною площею не більше 1600 м 2 , розташованих на одному поверсі виробничої будівлі, які мають вихід у спільний коридор (приміщення);
  • не більше десяти, а за наявності виносної світлової індикації біля входу в приміщення, яке захищається, - не більше двадцяти суміжних або ізольованих приміщень загальною площею не більше 1600 м 2 , розташованих на одному поверсі громадських, адміністративних та побутових будівель (готелів, гуртожитків), що мають вихід у спільне приміщення (коридор, хол, вестибюль).

Кількість приміщень, обладнаних одним шлейфом радіального або кільцевого типу з адресованими сповіщувачами, повинна обмежуватися тільки технічними можливостями приймально-контрольних приладів і не залежати від розташування приміщень на поверхах, їх площі й призначення будівель.

Для забезпечення нормального струменевого навантаження в шлейфі приймально-контрольних приладів одним із необхідних є виконання умови:

NС1 ×IС1 + NС2 ×IC2 + ... £ ICмакс ,

де NC1, NC2 і т.інш. – кількість активних сповіщувачів типів 1, 2 і т.інш. (вибираються при проектуванні);

IC1, IC2 – струми споживання сповіщувачів типів 1, 2 і т.інш. (вказуються в технічних характеристиках на сповіщувачі);

ICмакс – максимально допустимий сумарний струм споживання всіх сповіщувачів в одному шлейфі (вказується в технічних характеристиках на прилад).

Досвід експлуатації приймально-контрольних приладів показав, що для забезпечення їх стійкої роботи в умовах впливу електромагнітних перешкод, а також в моменти включення або короткочасних перервах напруга живлення, не рекомендується навантажувати шлейфи більш ніж на 70-80 % від ICмакс.

При розв'язанні цієї задачі враховується кількість ПС, які включаються в одну сигнальну лінію. Максимальна кількість неадресованих автоматичних пожежних сповіщувачів, що включаються в один шлейф, визначається вимогами технічної документації на приймально-контрольні прилади, залежить від зручності їх обслуговування при експлуатації і, як правило, не перевищує 50.

Згідно з визначеною кількістю сигнальних ліній, вибирається конкретний сертифікований приймальний пристрій пожежної сигналізації за допомогою довідкової літератури, каталогів тощо.

У залежності від типів приймально-контрольних приладів і пожежних сповіщувачів мережі пожежної сигналізації виконуються радіального або кільцевого типів. Вибір проводів і кабелів мережі пожежної сигналізації повинен виконуватися згідно з вимогами ПУЭ, вимогами ДБН В.2.5-56:2014 і технічної документації на прилади і устаткування установок пожежної сигналізації. Шлейфи пожежної сигналізації напругою до 60 В належить виконувати проводами і кабелями зв'язку з мідними жилами. При короткому замиканні мережа пожежної сигналізації повинна забезпечуватися автоматичним контролем ліній.

Для визначення ушкодженої ділянки радіальної лінії мережі пожежної сигналізації з неадресованими пожежними тепловими точковими сповіщувачами, спрацювання яких здійснюється при розмиканні контактів, належить, як правило, встановлювати контрольні коробки перед входом до кожного приміщення, яке захищається, та не менше однієї на кожні десять сповіщувачів. Сполучні лінії пожежної сигналізації, як правило, виконують самостійними, використовуючи кабелі зв'язку.

Допускається використовувати для цих цілей комплексну розподільну мережу телефонного зв'язку об'єкта. В цьому випадку використовують виділені вільні пари від кросу до розподільних коробок. Клеми захисних пристроїв кросу і розподільних коробок для установлення пожежної сигналізації, як правило, розміщують групами в межах кожної розподільної коробки і маркірують червоною фарбою з метою унеможливлення їх випадкового відключення при виконанні робіт з обслуговування телефонної мережі об'єкта.

Сполучні лінії повинні мати резервний запас щодо жильності кабелів і клем телефонних коробок відповідно по 20 %. Для забезпечення можливості виконання переключень ліній при з'єднанні їх із станційним обладнанням і захисту приймально-контрольних приладів від небезпечних напруг і струмів з боку лінійних мереж слід передбачати встановлення кросу (боксів, захисних смуг тощо). В установках ємністю до 20 шлейфів допускається підключення сполучних ліній або шлейфа безпосередньо до приймально-контрольного приладу.

Кільцеві лінії шлейфа виконуються самостійними проводами і кабелями зв'язку, при цьому початок і кінець кільцевої лінії включаються на відповідні клеми приймального приладу. Діаметр мідних жил шлейфів і сполучних ліній повинен забезпечувати по перерізу параметри, вказані в технічній документації на приймально-контрольні прилади і пожежні сповіщувачі. Вибір проводів і кабелів ліній живлення апаратури пожежної сигналізації повинен проводитися згідно з вимогами ПУЕ.

Лінії живлення постійним струмом напругою до 60 В повинні виконуватися проводами і кабелями з мідними жилами і забезпечувати по перерізу параметри, вказані в технічній документації на апаратуру, яка використовується. 21 Сумісне прокладання кабелів і проводів шлейфів і сполучних ліній напругою до 60 В не допускається з ланцюгами напругою більше 60 В в одному кабелі, трубі, рукаві, коробі, пучку, лотку, замкненому каналі.

Сумісне прокладання вказаних ланцюгів допускається в різних відсіках коробів і лотків, що мають суцільні поздовжні перегородки 2-го типу. Проводи і кабелі іскронебезпечних ланцюгів повинні прокладатися згідно з вимогами ПУЕ і технічними умовами на приймально-контрольні прилади.

Для шлейфів і сполучних ліній пожежної сигналізації за наявності в зоні прокладання електромагнітних наводок або при відповідних вимогах в технічній документації на пожежні сповіщувачі і приймально-контрольні прилади належить використовувати екрановані або неекрановані проводи і кабелі, що прокладаються в металевих трубах, рукавах, коробах тощо. При цьому повинне бути забезпечене заземлення екрана на початку і в кінці, а також нерозривність екрана по всій його довжині.

Відстань від проводів і кабелів шлейфів та сполучних ліній напругою до 60 В до силових і освітлювальних електропроводок при паралельному прокладанні повинна бути не менше 0,5 м. Допускається прокладання цих проводів і кабелів на відстані менше 0,5 м від групи силових і освітлювальних проводів за умови виконання вимог 1.6.30 [3], а також зменшення вказаної відстані до 0,25 м до поодиноких освітлювальних проводів і контрольних кабелів без захисту від наводок

Вибір приймального пристрою пожежної сигналізації

Приймальний пристрій повинен задовольняти вимоги підрозділів 6.2.24-6.2.29[1], ДСТУ EN-54-2:2003[4] та п. 6.7 ДСТУ Н - CEN/TS 54-14[3].

Приймально-контрольні прилади повинні забезпечувати розподіл сигналів "Пожежа" та "Несправність". Допускається застосування приймально-контрольних приладів без розподілу сигналів про пожежу і несправність при включенні в них не більше десяти шлейфів пожежної сигналізації і за умови, що установка пожежної сигналізації не використовується для керування автоматичною установкою пожежогасіння, димовидалення, сповіщення про пожежу, технологічним, електротехнічним та іншим обладнанням об'єкта, за винятком загальнообмінної вентиляції.

Резерв ємкості приймально-контрольних приладів (шлейфів пожежної сигналізації для неадресованих або адресованих пристроїв) повинен бути не менше ніж 10 %. Для забезпечення надійної роботи системи пожежної сигналізації, її приймальний пристрій повинен мати основний і резервний джерела живлення.

При проектуванні пожежної сигналізації подаються основні технічні характеристики вибраного приймального пристрою пожежної сигналізації і коротко описується його принцип дії. З урахуванням технічних характеристик приймального пристрою, коли необхідно, коректується кількість пожежних сповіщувачів у сигнальних лініях приймального пристрою.

Вибирається місце встановлення приймального пристрою пожежної сигналізації і здійснюється трасування сигнальних ліній у приміщенні захищуваного об'єкта.

Проектування схеми пожежної сигналізації

Проектування схеми системи пожежної сигналізації та опис роботи системи в основних її режимах, а саме: черговий режим, пожежа, несправність в сигнальній лінії.

Подаються основні нормативні вимоги до технічного утримування розробленої системи пожежної сигналізації, наводиться регламент планового технічного обслуговування.

Замовити розробку системи пожежної сигналізації від надійного партнера

Залиште Ваші дані та отримайте найкращу пропозицію

Надамо безкоштовну консультацію та запропонуємо інноваційне рішення за адекватною ціною

Натискаючи кнопку та відправляючи дані, Ви приймаєте умови угоди користувача