Як працює Пожежна сигналізація

Пожежна сигналізація являє собою сукупність технічних засобів, призначених для раннього виявлення місць загоряння, підвищеної температури або задимлення в будівлях і спорудах. У разі ідентифікації надзвичайної ситуації ці засоби для запобігання поширенню вогню передають сигнали на включення інших систем: систему оповіщення, пожежогасіння та димовидалення.

Яким би не був метод виявлення, при спрацюванні сигналізації відтворюється звукове сповіщення, яке попереджає людей в будівлі про можливу пожежу. Це дозволяє вжити необхідних заходів для локалізації небезпеки та евакуації людей.

Принцип дії

У загальному вигляді пожежна сигналізація с залученням інших систем працює наступним чином:

• У ситуації, коли в приміщенні з'являється первинні признаки пожежі (поява диму, різке підвищення температури, відкрите полум'я і т.і.) спрацьовує пристрій виявлення (сповіщувач або детектор).
• Він передає сигнал на приймально-контрольний пожежний прилад. Сигнал може передаватися через ручні кнопки пожежної сигналізації, які дозволяють задіяти «людський фактор» в своєчасному виявленні загоряння.
• Приймально-контрольний пожежний прилад приймає сигнали від сповіщувачів, автоматично обробляє ці сигнали відповідно до запрограмованому алгоритму системи, керує інженерними системами об'єкту, формує сигнали на включення інших систем протипожежного захисту та виклику допоміжних сил пожежної охорони.
• Приймально-контрольний пожежний прилад одночасно формує сигнали на включення системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей.
• Спрацьовує пожежна автоматика управління ліфтами та система контролю управління доступом. Автоматично ліфти опускаються на перший поверх, а всі двері приміщень розблокуються для евакуації.
• Необхідні умови для безпечної евакуації людей забезпечуються роботою системи протидимного захисту.
• Для боротьби з пожежею на початковій її стадії задіюється система пожежогасіння та внутрішнього протипожежного водопроводу.

Пожежні системи сигналізації діляться на:

• Неадресні - найчастіше встановлюються на не великих об'єктах. Ці технічні засоби в разі ідентифікації вогнища загоряння подають тривожні оповіщення, які не дозволяють точно визначити місце виникнення нештатної ситуації. Вони характеризуються відносно невеликою вартістю, але при цьому високою ймовірністю продуктування хибних сигналів.
• Адресні - як правило, встановлюються на середніх і великих об'єктах. Дозволяють точно ідентифікувати місце виникнення пожежі або задимлення на відміну від неадресних.
• Адресно-аналогові комплекси є найдорожчим і самим надійним типом протипожежної сигналізації. Вони можуть складатися з великої кількості різноманітних технічних засобів, що дозволяє точно визначити місце виникнення нештатної ситуації, ідентифікувати його характер і мінімізувати ймовірність хибних сигналів.

З чого складається протипожежна сигналізація

Протипожежна сигналізація включає в себе:

• датчики (сповіщувачі або детектори) ,
• приймально-контрольні пристрої,
• системи оповіщення,
• канали зв'язку,
• джерела резервного електроживлення,
• спеціалізоване ПЗ
• інші комплектуючі.

Більше інформації по проектуванню, розробці, монтажу та встановленню СПС дивіться у розділі:
"Пожежна сигналізація"

Види пожежних датчиків / сповіщувачів

Пожежні датчики (сповіщувачі або детектори) діляться на чотири основних види:

1) Тепловий датчик пожежної сигналізації

Тепловий пожежний сповіщувач реагує на наявність перепадів температури. Вони поділяються на:

• порогові - із заданою межею температури, після якої спрацьовують датчики.
• інтегральні - реагують на різке змінення / збільшення температури.

Порогові пожежні сповіщувачі мають порівняно низьку ефективність, що обумовлено порогом температури в 70°С, при якому він спрацьовує. До переваг цього типу відноситься виключно невисокі ціни на ці датчики.

Інтегральні пожежні сповіщувачі здатні зареєструвати пожежу на ранніх стадіях. До недоліків можна віднести ціну таких пожежних сповіщувачів. Вона буде відчутно більною за порогові оскільки в них застосовуються два термоелементи (один в самій конструкції датчика, а інший за межі датчика), та вбудовується система обробки сигналу.

Використовувати тепловий датчики пожежної сигналізації слід тільки тоді, коли основна ознака пожежі - тепло.

2) Димові датчики пожежної сигналізації

Вони реагують на наявність в повітрі диму. Димові сповіщувачі працюють відповідно до принципу розсіювання на частинках диму інфрачервоного випромінювання. Мінус такого датчика - він може спрацювати при великій кількості пари або пилу в приміщенні.

3) Датчики полум'я

Сповіщувачі такого типу виявляють наявність тліючого вогнища або відкритого полум'я. Їх слід встановлювати в тих приміщеннях, де ймовірна поява пожежі без попереднього задимлення. Вони ефективніше двох попередніх типів випромінювачів, оскільки виявлення полум'я здійснюється на початковому етапі, коли відсутні багато факторів – дим і значний перепад температури. А в деяких виробничих приміщеннях, які характеризуються високим рівнем запиленості або великим теплообміном, використовуються тільки пожежні сповіщувачі полум'я.

4) Комбіновані датчики пожежної сигналізації

Такі системи поєднують в собі кілька способів визначення ознак пожежі. У більшості випадків комбіновані сповіщувачі поєднують димовий детектор разом з тепловим. Це дозволяє точніше визначити присутність ознак пожежі, щоб подати сигнал тривоги на центральний пульт спостереження. Вартість даних датчиків пропорційна складності технологій, які використані при його створенні.

Правильне розташування, застосування для певних приміщень відповідного виду датчика, а так само якості пожежних сповіщувачів дозволяє визначити ефективність протипожежної системи будівлі в цілому.

Залежно від виду контрольованого показника в комплексах використовуються датчики диму, температури, відкритого вогню, газу.

Ефективність і надійність пожежних сповіщувачів залежить від вибору оптимальної їх кількості, типу, установки та умов експлуатації.

Кожну точку приміщення, що потребує захисту від пожежі, має контролювати не менше як два автоматичних сповіщувачі. Кількість сповіщувачів добирають, виходячи з умови необхідного виявлення загоряння у початковій стадії по всій площі приміщення.

Висота установки пожежних сповіщувачів має не перевищувати: для теплових—9 м; для димових 12 м; для комбінованих - 20 м і для світлових — 30 м.

У процесі експлуатації пожежні сповіщувачі періодично перевіряються на справність:

• теплові - один раз на рік;
• димові і комбіновані - один раз на місяць.

Світлові сповіщувачі не застосовують у тих приміщеннях, конструкції яких можуть закривати поле їх зору або там, де є джерело мерехтливого чи пульсуючого світла (сонячні промені, що відбиваються від металевих конструкцій, скла, дзеркал і т.д.).