Вогнебіозахист деревини: I група ефективності, витрата та повторна обробка
Позначення «I група вогнезахисної ефективності» часто можна побачити у проєктах, тендерній документації, сертифікатах та описах засобів для оброблення деревини. Але для правильного вибору вогнебіозахисту одного напису «I група» недостатньо. Потрібно перевірити, за яким нормативним документом випробувано засіб, за якої витрати отримано заявлений результат, для якого способу нанесення він підтверджений і скільки часу захист має зберігати свої властивості.
Особливо це важливо у 2026 році: в Україні змінилася нормативна база випробувань вогнезахисних засобів для деревини. Тому стару логіку «I група = певна універсальна витрата антипірену» застосовувати до всіх продуктів некоректно.
Коротко: I група не означає, що будь-яке просочення потрібно нанести, наприклад, 250 або 300 г/м². Потрібна витрата встановлюється для конкретного вогнезахисного засобу за результатами його випробувань і зазначається в Регламенті та технічній документації.
Що означає I група вогнезахисної ефективності деревини
Термін «вогнезахисна ефективність» характеризує здатність вогнезахисного засобу знижувати пожежну небезпеку матеріалу або підвищувати вогнестійкість конструкції залежно від сфери застосування.
Для деревини протягом багатьох років широко застосовувалася класифікація за ГОСТ 16363-98. За цією методикою результат визначали, зокрема, за втратою маси випробуваного зразка після нормованого вогневого впливу.
| Результат за попередньою системою класифікації | Втрата маси зразка |
|---|---|
| I група вогнезахисної ефективності | не більше 9% |
| II група | понад 9%, але не більше 25% |
| Засіб не забезпечує необхідного вогнезахисту за цією методикою | понад 25% |
Важливо у 2026 році: наведені значення пояснюють саме традиційне поняття I та II груп за попередньою методикою. Не варто використовувати цю таблицю як самостійний критерій сертифікації нового продукту без перевірки чинної документації на конкретний засіб.
Тобто I група ніколи не означала «деревина стала негорючою». Вогнезахисне оброблення знижує здатність матеріалу до займання та розвитку горіння, але не перетворює деревину на метал, бетон або інший негорючий матеріал.
Так само I група не є показником вогнестійкості R30, R60 чи R90. Клас R стосується здатності конкретної конструкції зберігати несучу функцію протягом визначеного часу і є іншою характеристикою.
Що змінилося у 2025–2026 роках
Під час закупівлі вогнезахисту для деревини у 2026 році важливо враховувати зміну нормативної бази.
З 1 листопада 2025 року набрав чинності ДСТУ 9330:2025 «Речовини вогнезахисні для деревини. Метод визначення вогнезахисних властивостей». Він поширюється на вогнезахисні покриви та засоби для поверхневого і глибокого просочування деревини, які застосовуються для зниження її пожежної небезпечності.
З 1 січня 2026 року ГОСТ 16363-98, за яким традиційно визначали I та II групи вогнезахисної ефективності, було скасовано.
Новий ДСТУ 9330:2025 використовує інший підхід до оцінювання і визначає придатність засобу для вогнезахисту виробів із деревини, а не просто переносить стару систему поділу на I та II групи.
Водночас формулювання «I група» не зникло миттєво з практики. Воно продовжує зустрічатися:
- у раніше розроблених проєктах;
- у технічних завданнях та закупівлях;
- у документації окремих засобів;
- у сертифікатах, де виробник додатково підтверджує відповідність цьому показнику;
- у чинних будівельних вимогах, які ще містять посилання на традиційне поняття групи ефективності.
Практичний висновок для закупівлі: у 2026 році недостатньо попросити у постачальника «сертифікат на I групу». Потрібно перевірити актуальний сертифікат або протокол, Регламент робіт, сферу застосування засобу та нормативний документ, за яким підтверджено його характеристики.
Загальні вимоги до виконання робіт, підготовки деревини, Регламенту та подальшого утримання захисту детальніше розглянуті в матеріалі «Правила з вогнезахисту». У цій статті ми зосереджуємося саме на практичному питанні: як пов'язати потрібний результат із реальною витратою засобу та строком повторного оброблення.
Вогнезахист і біозахист — не одне й те саме
Назва «вогнебіозахист» означає, що засіб поєднує щонайменше дві функції:
- вогнезахисну — зниження пожежної небезпечності деревини;
- біозахисну — захист від певних видів грибків, плісняви, синяви, комах або інших біологічних чинників відповідно до характеристик конкретного складу.
Але ці властивості потрібно оцінювати окремо.
Якщо засіб підтверджує I групу вогнезахисної ефективності або придатність для вогнезахисту за ДСТУ 9330:2025, це не є автоматичним доказом будь-якого заявленого строку біозахисту.
І навпаки: звичайний антисептик від грибка та плісняви не стає вогнезахисним засобом лише через те, що наноситься на деревину.
| Характеристика | Що потрібно перевіряти |
|---|---|
| Вогнезахист | Протокол/сертифікат, нормативний показник, Регламент, необхідна витрата |
| Біозахист | Заявлені виробником види біологічного захисту та підтвердні документи |
| Строк експлуатації | Підтверджений строк придатності покриву або просочення в конкретних умовах |
| Зовнішнє застосування | Чи допускає Регламент атмосферний вплив, зволоження та вимивання |
Від чого залежить ефективність вогнебіозахисту деревини
Результат залежить не лише від марки засобу. Навіть сертифікований склад може не забезпечити заявлені характеристики, якщо порушено технологію його застосування.
1. Питома витрата
Засіб повинен бути нанесений у кількості, яка підтверджена випробуваннями. Якщо замість необхідних 300 г/м² фактично нанесено 150 г/м², сам факт використання сертифікованого продукту ще не означає отримання заявленого рівня захисту.
2. Порода та здатність деревини до просочування
Деревина різних порід неоднаково поглинає водні розчини. Правила з вогнезахисту прямо передбачають урахування просочувальних властивостей деревини. Для важкопросочувальних порід можуть знадобитися додаткові технологічні операції або більша кількість нанесень.
3. Вологість деревини
Надто волога деревина може погано поглинати водний розчин. Проте універсального правила «вологість має бути не більше 15% для будь-якого засобу» немає.
Допустиме значення потрібно брати з Регламенту конкретного вогнезахисного засобу. Наприклад, для одного продукту може бути встановлено обмеження 15%, а для іншого — інше значення.
4. Стан поверхні
Деревина перед обробленням повинна бути підготовлена. Шари старої фарби, лак, жир, смола, пил і бруд можуть перешкоджати проникненню просочення або адгезії покриву.
5. Спосіб нанесення
Пензель, валик, розпилення, занурення, метод «гарячої — холодної ванни» та автоклавне просочення — це різні технології. Для них можуть відрізнятися:
- нормативна витрата;
- поглинання;
- кількість проходів;
- технологічні втрати;
- глибина проникнення засобу.
6. Умови експлуатації
Вогнезахист у сухому горищному приміщенні та на конструкції, яка періодично зволожується, працює в різних умовах.
Особливо критичними для водорозчинних просочень можуть бути:
- атмосферні опади;
- конденсат;
- підвищена вологість;
- вимивання солей;
- механічне стирання;
- подальше стругання або свердління конструкції.
Нормативна та фактична витрата вогнебіозахисного засобу
Одна з найпоширеніших помилок — шукати відповідь на питання:
«Скільки грамів вогнебіозахисту потрібно на 1 м² для I групи?»
Універсальної цифри немає.
У різних засобів, представлених навіть в одному каталозі, підтверджена витрата може становити, наприклад, 250, 271, 300 або 350 г/м². Для складів глибокого просочування необхідне поглинання може встановлюватися вже в кг/м³.
Це не суперечність. Різні продукти мають:
- різний склад;
- різну концентрацію активних компонентів;
- різну частку сухої речовини;
- різну технологію нанесення;
- різні результати випробувань.
Правильне джерело цифри витрати — Регламент конкретного засобу. Саме він має містити питомі витрати відповідно до результатів випробувань і метод розрахунку з урахуванням технологічних втрат.
Нормативна витрата
Це кількість засобу, за якої під час випробувань було підтверджено необхідну характеристику.
Наприклад, якщо в документації конкретного засобу зазначено:
питома витрата = 0,250 кг/м²
це означає 250 г засобу на кожен квадратний метр оброблюваної поверхні за умов, визначених його Регламентом.
Практична витрата
На реальному об'єкті кількість матеріалу для закупівлі зазвичай буде більшою за чисте математичне значення.
Причини:
- розпилення частини матеріалу повз конструкцію;
- стікання;
- нерівна або шорстка поверхня;
- торці та стики;
- поглинання деревиною;
- залишки в тарі, шлангах та обладнанні;
- особливості геометрії крокв, ферм або обрешітки.
Технологічні втрати не слід призначати довільно. Якщо Регламент містить коефіцієнти або методику розрахунку практичної витрати, потрібно використовувати саме їх.
Як розрахувати кількість вогнебіозахисту
Для поверхневого нанесення базовий розрахунок простий.
Базова формула:
M = S × q
де:
- M — нормативна кількість засобу, кг;
- S — фактична площа дерев'яної поверхні, м²;
- q — питома витрата конкретного засобу, кг/м².
Приклад 1. Витрата 250 г/м²
Площа дерев'яних конструкцій — 200 м².
Переводимо 250 г у кілограми:
250 г/м² = 0,250 кг/м²
Розрахунок:
200 × 0,250 = 50 кг
Отже, теоретично потрібно не менше 50 кг робочого засобу без урахування технологічних втрат, якщо саме витрата 250 г/м² підтверджена документацією обраного продукту.
Приклад 2. Той самий об'єкт, але інший засіб
Якщо Регламент іншого продукту встановлює 350 г/м²:
200 × 0,350 = 70 кг
Для тієї самої площі знадобиться вже 70 кг до врахування технологічних втрат.
Саме тому порівнювати вогнебіозахисні засоби лише за ціною одного кілограма неправильно.
Як порівняти реальну вартість різних засобів
Набагато корисніше розраховувати:
вартість захисту 1 м² = ціна 1 кг × нормативна/практична витрата на 1 м²
Наприклад:
| Умовний засіб | Ціна | Витрата | Матеріальна вартість 1 м² |
|---|---|---|---|
| Засіб А | 120 грн/кг | 0,250 кг/м² | 30 грн/м² |
| Засіб Б | 95 грн/кг | 0,350 кг/м² | 33,25 грн/м² |
Це умовний приклад. У реальній закупівлі потрібно додатково враховувати технологічні втрати, фасування, приготування розчину, кількість нанесень і вартість робіт.
Як розраховувати концентрат і робочий розчин
Окремої уваги потребують концентрати.
У картці товару можуть бути вказані:
- маса концентрату;
- пропорція розведення;
- вихід готового розчину;
- витрата вже робочого розчину на 1 м².
Ці величини не можна змішувати.
Наприклад, якщо для об'єкта потрібно 100 кг робочого розчину, спочатку потрібно визначити, яка кількість концентрату потрібна відповідно до зазначеної виробником пропорції.
Не трактуйте позначення 1:10 самостійно. У різній документації воно може бути записане по-різному: як «1 частина концентрату + 10 частин води» або як співвідношення компонентів у готовій суміші. Орієнтуйтеся на інструкцію виробника, де має бути прямо зазначений спосіб приготування робочого розчину.
Так само не варто напряму переводити літри у кілограми без урахування густини продукту.
Якщо витрата зазначена у г/м² або кг/м², для точного розрахунку закупівлі краще працювати з масою. Якщо виробник одночасно наводить витрату в літрах — використовувати його офіційні дані щодо густини.
Чому підготовка деревини критично впливає на результат
Правила з вогнезахисту встановлюють окремі вимоги для деревини та матеріалів на її основі.
Перед нанесенням засобу деревина має бути очищена від:
- пилу;
- бруду;
- сторонніх включень;
- залишків покривів та фарбування, якщо вони несумісні з обраною технологією;
- ділянок із грибковими ураженнями;
- обвуглених або пошкоджених поверхонь.
Особливу увагу потрібно звернути на поверхні, які вже були лаковані або пофарбовані. Звичайне водорозчинне просочення може практично не проникати через суцільну лакофарбову плівку.
Чи потрібно вимірювати вологість?
Так, якщо вимога до максимальної вологості деревини встановлена Регламентом конкретного вогнезахисного засобу.
У такому разі вологість вимірюють до початку робіт, а для робіт, на які поширюються відповідні нормативні вимоги, результат оформлюють документально.
Не використовуйте універсальне правило «не більше 15%» для всіх продуктів. Наприклад, документація одного засобу може встановлювати максимум 15%, іншого — 30%. Правильне значення завжди береться з чинного Регламенту обраного ВЗ.
Як перевірити, що потрібна витрата дійсно нанесена
Закупити необхідну кількість матеріалу — ще не означає правильно виконати вогнезахист.
На практиці потрібно контролювати фактичне нанесення.
Метод 1. Баланс матеріалу
Для однорідної ділянки можна порівняти:
- площу обробленої поверхні;
- кількість фактично використаного робочого засобу;
- залишки матеріалу;
- встановлену Регламентом питому витрату.
Якщо на 500 м² при нормативі 0,250 кг/м² фактично витрачено лише 70 кг робочого розчину, очевидно, що середня витрата становить лише:
70 / 500 = 0,140 кг/м² = 140 г/м²
Це суттєво менше за умовні 250 г/м².
Метод 2. Контроль за окремими ділянками
На великих об'єктах доцільно розділяти конструкції на контрольні зони, щоб не отримати ситуацію, коли загальна кількість матеріалу формально збігається з розрахунком, але на одній ділянці є перевитрата, а на іншій — недостатнє нанесення.
Метод 3. Контроль за Регламентом
Спосіб контролю якості також повинен бути описаний у документації виробника та проєктних рішеннях.
Для просочень може контролюватися поглинання, для покривних матеріалів — суцільність і параметри сформованого покриву, для окремих систем — інші характеристики.
Коли потрібна повторна обробка деревини
Ще один поширений міф:
«Вогнезахист деревини треба обов'язково поновлювати раз на три роки».
Єдиного строку для всіх вогнезахисних засобів немає.
Для кожного продукту Регламент має встановлювати строк експлуатаційної придатності покриву або просочення, а також умови його утримання, відновлення та повторного вогнезахисного оброблення.
На ринку можна зустріти продукти, для яких виробники заявляють різні строки — наприклад 5, 10, 25 років або інші значення. Порівнювати ці цифри без урахування умов випробувань та експлуатації неправильно.
Строк служби ≠ гарантія незмінності за будь-яких умов
Навіть якщо в документації зазначено прогнозований строк 10 років, захист може потребувати втручання раніше, якщо:
- деревина намокала;
- було протікання покрівлі;
- просочення піддавалося вимиванню;
- поверхню шліфували або стругали;
- виконувалося свердління чи вирізання;
- з'явилися тріщини або механічні пошкодження покриву;
- змінилися умови експлуатації;
- на поверхню нанесли несумісне декоративне покриття.
Перевірка стану — щонайменше раз на рік
Правила пожежної безпеки в Україні передбачають, що стан вогнезахисного покриву або просочення на об'єкті має перевірятися комісією господарчого органу не менше одного разу на рік з оформленням відповідного акта.
Тобто логіка експлуатації має виглядати не так: «Нанесли на 5 років — наступні 5 років не перевіряємо».
А так: нанесення → приймання → регулярний контроль → ремонт пошкоджень → повторна обробка або заміна після завершення строку чи втрати придатності.
| Ситуація | Що робити |
|---|---|
| Строк придатності ще не завершився, стан нормальний | Продовжувати експлуатацію та плановий контроль |
| Є локальне механічне пошкодження | Відновити ділянку відповідно до Регламенту |
| Деревину після оброблення стругано, шліфовано або різано | Повторно захистити відкриті ділянки тим самим або сумісним ВЗ за Регламентом |
| Виявлено вимивання, руйнування або втрату покриву | Оцінити стан і виконати ремонт/повторне оброблення |
| Закінчився підтверджений строк експлуатаційної придатності | Виконати передбачену документацією перевірку та вирішити питання заміни або повторного вогнезахисту |
Чи можна просто нанести ще один шар старого засобу
Не завжди.
Повторне вогнезахисне оброблення без видалення попереднього матеріалу допускається лише тоді, коли це технологічно передбачено і забезпечується сумісність матеріалів.
Перед повторним нанесенням потрібно встановити:
- який саме засіб був використаний раніше;
- чи зберігся його покрив;
- чи допускає Регламент повторне нанесення;
- чи потрібно очищати старий шар;
- чи сумісний новий продукт із попереднім;
- чи є на поверхні декоративні лаки або фарби.
Якщо невідомо, чим деревина була оброблена раніше, не варто автоматично наносити новий засіб поверх старого. Несумісність складів може погіршити проникнення просочення, адгезію покриву або взагалі зробити результат непередбачуваним.
8 типових помилок під час вогнебіозахисту деревини
1. Купувати лише за написом «I група»
Потрібно перевіряти чинні документи, витрату, спосіб нанесення та сферу застосування конкретного продукту.
2. Порівнювати продукти тільки за ціною за кілограм
Дешевший кілограм може виявитися дорожчим на квадратний метр через більшу нормативну витрату.
3. Не враховувати технологічні втрати
Розрахунок «площа × витрата» показує базову кількість. Для закупівлі потрібно застосувати методику Регламенту щодо практичної витрати.
4. Плутати концентрат із готовим розчином
Витрата 250 г/м² може стосуватися саме робочого розчину, а не концентрату з каністри.
5. Наносити просочення поверх лаку або фарби
Непроникний старий шар може практично заблокувати поглинання засобу.
6. Наносити на надмірно вологу деревину
Потрібно дотримуватися обмеження, яке встановлене Регламентом конкретного продукту.
7. Вважати заявлений строк захисту строком безконтрольної експлуатації
Навіть довговічний захист потребує періодичного технічного контролю.
8. Вважати «вогнебіозахист» абсолютним захистом від усіх біологічних уражень
Потрібно дивитися, які саме біозахисні властивості підтверджені для конкретного складу.
Що перевірити перед закупівлею вогнебіозахисту
| Що перевірити | Навіщо |
|---|---|
| Актуальний сертифікат / протокол | Щоб підтвердити заявлені вогнезахисні характеристики |
| Регламент робіт | У ньому містяться технологія, витрата, умови нанесення та строк придатності |
| Нормативний документ випробування | Особливо важливо після переходу на ДСТУ 9330:2025 |
| Питома витрата | Для розрахунку кількості та вартості матеріалу |
| Витрата стосується концентрату чи робочого розчину | Щоб не помилитися в закупівлі в декілька разів |
| Допустима вологість деревини | Для правильного поглинання або формування покриву |
| Спосіб нанесення | Пензель, розпилення, занурення та глибоке просочування можуть мати різні параметри |
| Умови експлуатації | Не кожен засіб допускає зовнішню експлуатацію або періодичне зволоження |
| Строк експлуатаційної придатності | Для планування контролю та повторної обробки |
| Сумісність із декоративними покриттями | Не кожен лак або фарба допускається поверх вогнезахисного засобу |
Для вибору конкретного матеріалу можна переглянути вогнезахисні засоби для дерев'яних конструкцій. Порівнювати продукти доцільно не лише за ціною упаковки, а за витратою на 1 м², документами, умовами застосування та строком експлуатаційної придатності.
Потрібно підібрати вогнебіозахист і розрахувати кількість?
Надішліть площу та тип дерев'яних конструкцій, умови їх експлуатації й вимоги проєкту. Фахівці Antifire допоможуть підібрати засіб із підтвердженими характеристиками, перевірити нормативну витрату та розрахувати необхідну кількість матеріалу.
Переглянути засоби для вогнезахисту деревини | Замовити професійне вогнезахисне оброблення
Поширені запитання
Що означає I група вогнезахисної ефективності деревини?
У традиційній системі оцінювання за ГОСТ 16363-98 I група відповідала втраті маси випробуваного зразка не більше 9%. З 2026 року під час оцінювання нових засобів потрібно враховувати чинний ДСТУ 9330:2025 та актуальну документацію конкретного продукту.
Чи достатньо витрати 250 г/м² для I групи?
Не для будь-якого засобу. Для одного продукту підтверджена витрата може становити 250 г/м², для іншого — 271, 300, 350 г/м² або інше значення. Потрібну витрату слід брати з Регламенту конкретного ВЗ.
Чим відрізняється нормативна витрата від практичної?
Нормативна витрата відповідає кількості засобу, для якої підтверджені його властивості. Практична кількість матеріалу для об'єкта може бути більшою через технологічні втрати, шорсткість поверхні, спосіб нанесення та геометрію конструкцій.
Чи потрібно враховувати технологічні втрати?
Так. Але відсоток не варто призначати довільно. Потрібно використовувати методику або коефіцієнти, передбачені Регламентом виробника.
Як часто потрібно повторно обробляти деревину?
Універсального інтервалу немає. Строк експлуатаційної придатності встановлюється для конкретного засобу. При цьому стан вогнезахисного покриву або просочення на об'єкті необхідно регулярно контролювати, а відповідно до Правил пожежної безпеки — перевіряти не менше одного разу на рік.
Чи потрібно повторювати обробку після намокання деревини?
Не завжди автоматично, але намокання є підставою перевірити стан захисту. Для водорозчинних засобів особливо важливо встановити, чи допускає Регламент такі умови експлуатації та чи не відбулося вимивання активних компонентів.
Чи можна нанести вогнебіозахист поверх старої фарби?
Лише якщо це допускається документацією конкретного засобу. Для просочувальних складів суцільний старий лакофарбовий шар зазвичай перешкоджає проникненню речовини в деревину, тому поверхню потрібно відповідно підготувати.
Чи є I група показником R60 або R90?
Ні. I група характеризувала вогнезахисну ефективність засобу для зниження пожежної небезпечності деревини за відповідною методикою. R60 або R90 — це класи вогнестійкості конструкції за критерієм несучої здатності протягом визначеного часу.
Чи означає вогнебіозахист, що деревина більше не горітиме?
Ні. Вогнезахисне оброблення знижує пожежну небезпечність деревини та ускладнює розвиток горіння відповідно до підтверджених характеристик засобу, але не перетворює деревину на негорючий матеріал.
Матеріал має інформаційний характер. Остаточний вибір засобу, витрата, спосіб нанесення, допустима вологість деревини, кількість оброблень і строк повторного вогнезахисту визначаються чинною документацією конкретного продукту та проєктними рішеннями для об'єкта.
Посилання за темою статті
