Припустімо, що для будівлі передбачили шість зон виявляння, два адресні кільця та окремі команди на оповіщування й димовидалення. У специфікації приладу вказані ліміти зон, адрес і виходів. Щоб зрозуміти, чи вистачить його ресурсів, кожну з цих величин потрібно зіставити зі своїм переліком у проєкті.
Вибір приймально-контрольного пожежного приладу (ППКП) починається з розподілу обладнання по лініях і переліку сценаріїв. За цими даними можна перевірити базову комплектацію, підібрати модулі та визначити, який резерв залишиться після монтажу.
Зона, шлейф і адресне кільце
Зона виявляння пожежі позначає частину об’єкта, яку потрібно окремо ідентифікувати за повідомленням системи. Назву та межі зони визначають у проєкті. Для чергового має бути зрозуміло, яку ділянку перевіряти, коли ППКП показує подію в цій зоні.
Шлейф у типовому неадресному рішенні — лінія, стан якої контролює вхід ППКП. Якщо проєкт передбачає окремі шлейфи для двох зон, знадобляться два відповідні входи. Прилад розпізнає подію за шлейфом. Наприклад, у Tiras PRIME M виробник зазначає вісім базових зон для підключення сповіщувачів. Технічні параметри Tiras PRIME M.
Адресне кільце — один із варіантів побудови адресної лінії з підключенням обох кінців до відповідного інтерфейсу. Кожний зареєстрований адресний компонент має свій ідентифікатор. Пристрої з різних зон можуть працювати в одному кільці, якщо такий розподіл передбачає проєкт. Окремо перевіряють поведінку системи при обриві або короткому замиканні з урахуванням топології та розміщення ізоляторів.
Які дані потрібні для підбору ППКП
Почніть із плану будівлі та попередньої відомості пристроїв. Запишіть, де потрібно розрізняти події, як планується прокласти лінії та яке обладнання має отримувати команди. Якщо частину об’єкта введуть у роботу пізніше, підготуйте окремий перелік для цього етапу.
| Що зібрати | З чим зіставити | Де може виникнути обмеження |
|---|---|---|
| Межі та назви зон | Доступна кількість зон індикації або входів шлейфів для обраного типу системи | Потрібна окрема ідентифікація ділянок |
| Топологія й довжина кожної лінії | Підтримувана схема, допустимі параметри кабелю та інтерфейсу | Умови конкретної траси або способу підключення |
| Моделі та кількість пристроїв по лініях | Ліміти компонентів на лінію, модуль і систему, а також підтримувані моделі | Спільний ліміт модуля або обмеження для певного типу пристроїв |
| Споживання за режимами | Допустимий струм лінії, джерела живлення та виходів | Одночасне спрацювання пристроїв або умови живлення від резерву |
| Команди й сигнали стану | Типи та кількість входів і виходів, контроль ліній і підтримувані сценарії | Вихід потрібного типу або окремий вхід для зворотного сигналу |
| Наступний етап | Вільні адреси, інтерфейси, слоти, навантаження та можливі траси | Ресурс, який буде вичерпано першим |
У відомості врахуйте ручні сповіщувачі, адресні оповіщувачі та модулі, якщо вони займають адреси у вибраній системі. Для кожного модуля окремо запишіть кількість використовуваних каналів. Один зареєстрований модуль може мати кілька входів чи виходів, які враховуються у відповідних лімітах.
Для неадресної системи звірте кількість проєктних шлейфів із кількістю доступних зональних входів. Для адресної спочатку розподіліть пристрої між лініями за трасами й допустимими межами впливу несправності. За цим розподілом визначте кількість потрібних інтерфейсів. Зони індикації враховуйте окремим рядком.
Як перевірити ємність ліній і модулів
У документації спочатку знайдіть ресурси базового приладу. Потім перевірте, як підключаються додаткові інтерфейси, скільки слотів вони займають і які спільні обмеження діють. Для розрахунку фіксуйте точну модель, апаратну версію та конфігурацію.
| Конфігурація | Адресні інтерфейси | Що перевірити за настановою |
|---|---|---|
| Базовий ППКП | Два вбудовані інтерфейси | Для одного кільцевого інтерфейсу ППКП межа становить 250 адресних компонентів. Для радіального інтерфейсу настанова окремо вказує межу в 32 сповіщувачі |
| Один AM-MULTI+ з одним M-LOOP | Один додатковий інтерфейс | Діють обмеження конфігурації лінії та межа 250 адресних компонентів для модуля |
| Один AM-MULTI+ з двома M-LOOP | Два додаткові інтерфейси | На обидва інтерфейси цього AM-MULTI+ разом припадає до 250 адресних компонентів |
Настанова Tiras PRIME A (HW2), пункти 4.1.1 і 4.2.2 · Документація AM-MULTI+
Перевіряйте всі ліміти одночасно. Число в графі «адресні компоненти» задає верхню межу для зазначеної конфігурації. Допустимий склад також залежить від топології, типів пристроїв, параметрів лінії та режиму її навантаження.
Після перевірки документації можна звірити склад комплектації за двома переліками. Каталог ППКП · Модулі й додаткові пристрої пожежної сигналізації.
Струм споживання, входи та виходи
Для кожної адресної лінії, яка живить пристрої, підсумуйте їхні паспортні струми у відповідних режимах. Для виходу оповіщування перевірте сумарне навантаження пристроїв, які можуть увімкнутися одночасно. Урахуйте пусковий струм, якщо його зазначає виробник, і звірте навантаження з межею виходу та спільною межею джерела живлення.
Під час перевірки входів і виходів зручно скласти таблицю сценаріїв. Для кожної події запишіть дію, обладнання, що отримує команду, та потрібні сигнали стану. Наприклад, запуск оповіщування, команда контролеру димовидалення й приймання підтвердження від нього можуть потребувати різних типів каналів. Склад визначає проєкт.
Для релейного виходу перевірте параметри комутованого кола. Для виходу, що живить навантаження, потрібні допустимі напруга й струм. Якщо проєкт вимагає контролю лінії або підтвердження стану, підберіть канал із відповідною функцією. Уточніть це до закупівлі модуля.
Розрахунок резервного живлення виконують після визначення складу пристроїв та їхнього споживання. Методика підбору блока живлення й акумуляторів для СПС.
Як порахувати резерв розширення
Додайте майбутні пристрої до конкретних ліній. Потім перевірте адреси, вільні слоти, струм, виходи та можливість прокласти нову трасу. Якщо додатковий поверх потребує окремого інтерфейсу, у відомості має бути місце для самого інтерфейсу, його обладнання та живлення.
Умовний приклад для одного AM-MULTI+ з двома M-LOOP. На першій кільцевій лінії заплановано 130 компонентів, на другій — 100. Разом це 230, тож запас за кількістю компонентів становить 20. Якщо додати 30 компонентів на першу лінію, сумарна кількість зросте до 260. Для цього етапу потрібно переглянути розподіл ліній або конфігурацію розширення.
Практичний резерв можна записати у специфікації як конкретну можливість. Наприклад, додати визначену групу сповіщувачів у сусідньому крилі та ще одну команду автоматики. Такий запис дає змогу перевірити потребу в адресах, інтерфейсах і виходах за одним сценарієм розширення.
Що звірити перед замовленням
Передайте постачальнику план зон, відомість пристроїв по лініях, перелік сценаріїв, потрібні входи й виходи та склад наступного етапу. У пропозиції попросіть окремо зазначити базовий ППКП, модулі, живлення та умови, за яких доступний заявлений резерв.
Для кожної адресної лінії звірте підтримуваний протокол, моделі компонентів і потрібну версію вбудованого ПЗ. Для наявного обладнання уточніть точне маркування. Як перевірити сумісність пожежного сповіщувача з ППКП.
Підібрати ППКП за кількістю пристроїв і сценаріями
Надайте Антіфаєр план зон, кількість пристроїв на кожній лінії та перелік команд автоматики. За цими даними можна зіставити комплектації й уточнити, які модулі потрібні для запланованого розширення.
