Проектування систем порошкового пожежогасіння згідно ДБН В.2.5-56:2014

Додаток Г.  (обов'язковий)

Г.1 Галузь застосування

Г.1.1 Системи порошкового пожежогасіння застосовуються для ліквідації пожеж класів А, В, С згідно з ГОСТ 27331 та електрообладнання, яке знаходиться під напругою електричного струму.

Г.1.2 У приміщеннях категорій А, Б за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до НАПБ Б.03.002 та у вибухопожежних зонах за НПАОП 40.1-1.32 повинно застосовуватися електрообладнання, яке має відповідний рівень вибухозахисту і ступінь захисту.

Г.1.3 Застосування автоматичних систем порошкового пожежогасіння для гасіння пожеж горючих газів (клас С) можливо тільки, якщо забезпечено припинення подавання цих газів у зону, яка захищається, до початку подавання вогнегасного порошку.

Г.1.4 Системи порошкового пожежогасіння, як правило, не слід застосовувати для захисту приміщень із наявністю відкритих електричних контактних пристроїв та наявністю ЕОМ (ПЕОМ) і апаратних залів АТС.

Г.1.5 Автоматичні системи порошкового пожежогасіння не слід застосовувати для гасіння пожеж:

  • а) горючих речовин, схильних до самозаймання і тління всередині об’єму речовин (деревинні стружки, бавовна, трав’яна мука тощо), а також пірофорних речовин і матеріалів, схильних до тління і горіння без доступу повітря.
  • б) у приміщеннях, які не можуть бути залишеними людьми до подачі вогнегасного порошку.

Примітка. 1. Допускається застосування:

  • автоматичних систем порошкового пожежогасіння для захисту виробничих приміщень, а також складських приміщень, за наявності пожежного навантаження класу В за ГОСТ 27331;
  • систем порошкового пожежогасіння локального застосування для захисту об’єктів, де використовуються системи пожежогасіння з іншими вогнегасними речови-нами (вода, піна);

Примітка. 2. У проектах на автоматичні системи порошкового пожежогасіння повинно бути указано, що персонал, який працює в цих приміщеннях, повинен бути проінструктований про небезпечні для людей фактори, що виникають під час подавання вогнегасної речовини, а також проходити періодичні тренування стосовно дій у разі спрацювання системи пожежогасіння.

 

Г.2 Загальні положення

Г.2.1 Системи порошкового пожежогасіння поділяються:

  • за способом гасіння на:
    • а) системи пожежогасіння об'ємним способом;
    • б) системи пожежогасіння поверхневим способом;
    • в) системи пожежогасіння об'ємним способом локального застосування;
    • г) системи пожежогасіння поверхневим способом локального застосування;
  • за способом пуску на:
    • а) автоматичні системи пожежогасіння з дублюючим ручним пуском (місцевим і (або) дистанційним);
    • б) автономні системи пожежогасіння модульного типу;
  • за конструктивним виконанням на:
    • а) системи пожежогасіння з розподільчою трубопровідною мережею; б) нетрубопроводні системи пожежогасіння модульного типу із
    • запірно-розпилювальними пристроями;
    • в) системи пожежогасіння з лафетним стволом; г) системи пожежогасіння з ручним стволом;
  • за видом джерела робочого газу на:
    • а системи пожежогасіння із зовнішнім автономним джерелом стиснутого робочого газу;
    • б) системи пожежогасіння із зовнішнім централізованим джерелом стиснутого робочого газу;
    • в) системи пожежогасіння з газогенеруючим елементом; г) системи пожежогасіння закачного типу.

Г.2.2 Пуск систем пожежогасіння може бути

  • електричним,
  • пневматичним,
  • гідравлічним,
  • механічним 
  • комбінованим.

Г.2.3 Пристрої дистанційного і місцевого ручного пуску системи повинні бути захищені й розміщуватися відповідно до ГОСТ 12.4.009.

Г.2.4 Залежно від класу можливої пожежі (ГОСТ 27331) на об'єкті, який захищається, системи повинні заряджатися вогнегасним порошком (далі – ВП) відповідної марки, який відповідає вимогам ДСТУ 3105 і сертифікований в Україні.

Примітка. 1. Забороняється змішувати вогнегасні порошки різних марок.

Примітка. 2. Марки порошків, які дозволено застосовувати для заряджання конкретних систем (модулів), повинні бути вказані в їх технічній документації (паспорті та/або інструкції з експлуатування).

Г.2.5 В якості робочого газу в системах порошкового пожежогасіння використовуються стиснене повітря, азот газоподібний, двоокис вуглецю.

Робочий газ повинен задовольняти таким вимогам:

  • стиснене повітря – не вище 9 класу забруднення відповідно до ГОСТ 17433;
  • азот газоподібний вищого або першого сорту відповідно до ГОСТ 9297 (ISO 2435);
  • двоокис вуглецю вищого або першого сорту відповідно до ДСТУ 4817. Точка роси робочого газу повинна бути нижче мінімальної температури експлуатування системи не менше ніж на 5 °С.

Параметри робочого газу, який виробляється газогенеруючим елементом, (тиск, температура, вологість, хімічний склад тощо) повинні забезпечувати працездатність системи, до складу якої він входить, а також безпеку людей, що повинно підтверджуватись результатами приймальних і сертифікаційних випробувань та висновком санітарно-епідеміологічної експертизи.

Г.2.6 Системи повинні бути забезпечені 100 % щодо розрахункового запасом ВП і робочого газу (для найбільшого із захищуваних приміщень), що зберігається на об'єкті з метою забезпечення перезарядження системи після її спрацьовування. У випадку захисту об'єкта нетрубопроводними системами порошкового пожежогасіння модульного типу на його складі повинні зберігатися запасні модулі, кількість і типорозміри яких забезпечують 100 % заміну модулів, які застосовуються для захисту найбільшого приміщення даного об'єкта. Запас ВП, робочого газу та запасні модулі допускається зберігати на підприємствах і організаціях, які виконують технічне обслуговування систем порошкового пожежогасіння для забезпечення можливості відновлення їх працездатності протягом 24 годин після спрацьовування.

Г.2.7 До складу кожної модульної системи порошкового пожежогасіння повинні входити тільки модулі одного типу – за однакових конструкцій запірно-пускового пристрою, розпилювачів, кріпильних елементів та параметрів пускового сигналу.

Для створення модульних систем порошкового пожежогасіння слід застосовувати модулі, конструкція яких забезпечує мінімальну різницю між моментами їх спрацьовування (мінімальний діапазон значень показника «інерційність» згідно з паспортними даними модулів)

Г.2.8 Діапазон температур експлуатування систем порошкового пожежогасіння слід приймати відповідно до їх кліматичного виконання.

Г.2.9 Системи пожежогасіння об'ємним способом

Г.2.9.1 Системи пожежогасіння об'ємним способом призначені для створення середовища, що не підтримує горіння у всьому об'ємі приміщення, що захищається, і можуть застосовуватися тільки для захисту об'єктів, які представляють собою замкнутий простір, причому ступінь негерметичності приміщення, що захищається, перед спрацьовуванням системи не повинен перевищувати 15%. При цьому, якщо ступінь негерметичності приміщення становить більше ніж 1%, повинна передбачатися додаткова кількість ВП, яка розраховується відповідно до методики, викладеної в Г.3.

Двері в приміщення, яке підлягає протипожежному захисту, повинні бути такими, що самі зачиняються. Вентиляція цього приміщення повинна відключатися до початку подавання ВП при спрацьовуванні системи.

Г.2.9.2 Конструкція розподільного трубопроводу з розпилювачами або розташування модулів із запірно-розпилювальними пристроями відповідної системи повинні забезпечувати рівномірний розподіл ВП, що з них подається, в об'ємі, який захищається.

Об'єм, що захищається кожним розпилювачем, витрата ВП, висота розміщення й відстань між розпилювачами повинні відповідати вимогам НД та технічної документації на відповідні системи і розпилювачі.

Висота розміщення, взаємне розташування модулів повинні відповідати вимогам, зазначеним у НД і технічній та експлуатувальній документації на них.

Г.2.9.3 Розрахунок основних параметрів систем пожежогасіння об'ємним способом слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.

Г.2.9.4 Склад, конструктивне виконання й розміщення автоматичних систем об'ємного пожежогасіння повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009.

Г.2.10 Системи пожежогасіння поверхневим способом

Г.2.10.1 Системи пожежогасіння поверхневим способом призначені для подавання та розподілу вогнегасного порошку по поверхні об'єкта протипожежного захисту.

В якості вихідної величини для визначення параметрів системи пожежогасіння поверхневим способом, як правило, приймають площу підлоги приміщення, що захищається, у межах якого можливе виникнення пожежі.

Розрахунок основних параметрів систем пожежогасіння поверхневим способом слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.

Г.2.11 Системи пожежогасіння локального застосування

Г.2.11.1 Системи локального пожежогасіння застосовуються в тих випадках, коли технічно неможливо або економічно недоцільно застосовувати системи пожежогасіння об'ємним або поверхневим способами по всьому об'єму та площі приміщення.

При виборі виду системи локального пожежогасіння слід враховувати співвідношення максимальної висоти обладнання, що захищається (hз), і висоти розташування розпилювачів (Нр). При hз/Нр > 0,5 слід застосовувати системи локального пожежогасіння об'ємним способом, а при hз/Нр ≤ 0,5 – системи локального пожежогасіння поверхневим способом.

Г.2.11.2 Розрахункова величина зони, що захищається системою локального пожежогасіння об'ємним способом, визначається як добуток площі основи та висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту. При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються щодо фактичних на 15 % кожний.

При використанні системи локального пожежогасіння поверхневим способом розрахункова величина зони, яка захищається, приймається такою, що дорівнює площі об'єкта, що захищається, збільшеної на 15 %. При цьому розрахункова площа об'єкта, що захищається, приймається такою, що дорівнює більшому зі значень: добутку його габаритних розмірів (довжини й ширини), збільшених на 15 %, або площі можливого горіння, обмеженої негорючими конструктивними елементами.

У випадку захисту об'єкта з наявністю горючих рідин повинні бути передбачені заходи щодо запобігання їх розливу й розбризкування за межі зони захисту (відбортовка, пристрій аварійного зливу, екрани тощо).

Г.2.11.3 Розрахунок основних параметрів систем локального пожежогасіння слід виконувати за методикою, викладеною в Г.3.

Г.2.12 Конструкція й розміщення трубопроводів і розпилювачів розподільної мережі спроектованих систем повинні задовольняти вимогам паспортів, технічних умов і іншій чинній нормативній та технічній документації на відповідні системи і їх елементи.

Розпилювачі повинні розміщатися так, щоб забезпечувалося зрошення зовнішньої поверхні обладнання, що захищається. Відстань від розпилювача до поверхні обладнання, що захищається, повинне регламентуватися паспортом на відповідний розпилювач і становить, як правило, від 2 м до 4,5 м.

При проектуванні систем локального порошкового пожежогасіння поверхневим способом відповідно до ГОСТ 12.1.004 на об'єкті, який захищається, повинні бути виконані заходи щодо обмеження можливої площі пожежі величиною, що не перевищує розрахункового значення площі, гасіння якої забезпечується даною системою та визначається за методикою, викладеною в Г.3.

У приміщеннях, які мають технологічні площадки та вентиляційні короби шириною або діаметром більше 0,75 м, повинен установлюватися додатковий розподільний трубопровід із розпилювачами або додаткові модулі під площадками та коробами.

Г.2.13 Системи з лафетними стволами застосовуються для захисту об'єктів, де неможливе застосування розподільних мереж (велика висота приміщення, інтенсивне використання підйомно-транспортних засобів тощо) і повинні розміщатися в легкодоступних місцях так, щоб забезпечувалася можливість маневрування стволом у всьому робочому діапазоні, а порошковий струмінь, з урахуванням його ефективної дальності, міг би досягти найбільш віддаленої межі зони, що підлягає захисту.

Розміри зони, яка захищається системою з лафетним стволом, не повинні перевищувати паспортних значень, установлених заводом- виготовлювачем відповідної системи.

Система з лафетним стволом повинна забезпечити нормативну подачу ВП на можливу площу пожежі не менше ніж 8 кгм-2 з інтенсивністю не менше 0,4 кг·с–1·м–2. Тривалість безперервного подавання ВП повинна бути не менше 20 с.

Г.2.14 Трубопроводи систем

Г.2.14.1 Трубопроводи та з'єднання розподільної мережі систем, а також розпилювачі повинні виготовлятися з негорючих матеріалів, фізичні й хімічні властивості яких забезпечують достатній запас міцності і стійкості до впливу факторів навколишнього середовища, у тому числі в умовах пожежі. Як правило, трубопроводи систем виконують зі сталевих труб відповідно до ГОСТ 8732, ГОСТ 8734 і ГОСТ 3262.

Для роботи в корозійно-активному середовищі повинні застосовуватися відповідні конструкційні матеріали.

Г.2.14.2 З'єднання трубопроводів можуть бути зварні, фланцеві та за допомогою фітингів.

Г.2.14.3 При монтуванні трубопроводів розподільної мережі систем горизонтальні ділянки трубопроводів повинні прокладатися з ухилом не менше 0,01 у напрямку розпилювачів.

Відстань від розпилювача до місця кріплення трубопроводу, в якому він встановлений, повинна бути в межах від 0,1 м до 0,5 м.

Відстань між засобами кріплення трубопроводів до будівельних конструкцій необхідно приймати у відповідності зі СНиП 3.05.01 для неізольованих трубопроводів згідно з таблицею Г.1.

Г.2.15 Розміщення систем. Станція пожежогасіння

Г.2.15.1 Резервуари з ВП систем з розподільною мережею, джерело робочого газу та пристрій керування розміщають у спеціальному приміщенні, відділеному від приміщення, що захищається, протипожежними перегородками 1-го типу, перекриттями 3-го типу, і такому, що відповідає таким вимогам: висота не менше 2,5 м; підлога із твердим покриттям, що витримує навантаження від установленого обладнання; освітленість не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і не менше 75 лк при лампах розжарювання; аварійне з освітленістю не менше 10 лк; середовище вибухобезпечне.

Приміщення станції повинне бути обладнане телефонним зв'язком із приміщенням чергового персоналу.

Біля входу до приміщення станції пожежогасіння повинне бути встановлене світлове табло "Станція пожежогасіння".

 Таблиця Г.1 – Максимальні відстані між опорами труб

Діаметр умовного проходу труби, мм

Максимальна відстань між опорами, м

12

1,2

15

1,5

20

2,0

25

2,0

32

2,5

40

3,0

50

3,0

65

3,4

70

4,0

80

4,0

100

4,5

125

5,0

150

6,0

200

6,0

Г.2.15.2 Приміщення станції пожежогасіння не можна розташовувати безпосередньо під і над приміщеннями категорій А, Б і В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння. Розташування приміщення станції пожежогасіння повинне задовольняти таким вимогам:

  • а) приміщення станції пожежогасіння слід розташовувати в підвалі або на першому поверсі будинку. Допускається розміщення приміщення станції вище першого поверху. При цьому підйомно-транспортне устаткування будинків і споруд повинне забезпечувати можливість доставки й обслуговування обладнання станції;
  • б) вихід із приміщення станції слід передбачати назовні, у вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу зі станції до сходової клітки, що має вихід безпосередньо назовні, не перевищує 25 м, а в коридор немає виходу з приміщень категорій А, Б або В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння.

Г.2.15.3 Системи порошкового пожежогасіння дозволяється розміщати в приміщеннях без штучного регулювання температури повітря відповідно до кліматичного виконання з категорією розміщення відповідно до ГОСТ 15150, регламентованими технічною документацією на відповідну систему.

Приміщення, у яких проводиться заряджання систем вогнегасним порошком, повинні бути обладнані припливно-витяжною місцевою вентиляцією відповідно до ДСТУ Б А.3.2-12. Резервуари з ВП і балони зі стисненим газом повинні встановлюватися на відстані не менше 1 м від джерела тепла.

Г.2.15.4 Резервуари з ВП і балони зі стисненим газом систем локального пожежогасіння з розподільною мережею допускається розміщувати в приміщенні, яке захищається, на відстані не менше 5 м від обладнання, яке захищається (місця можливого виникнення пожежі). При цьому повинен бути забезпечений захист резервуарів і балонів від механічних і хімічних ушкоджень, впливу інших несприятливих факторів навколишнього середовища, у тому числі під час пожежі.

Г.2.15.5 При розміщенні систем повинна бути забезпечена зручність технічного обслуговування та передбачені заходи, що виключають несанкціонований доступ до них.

Г.2.15.6 У разі необхідності захисту об'єкта, параметри якого перевищують обмеження, зазначені в Е.2.9, Е.2.10, Е.2.11, проектування систем здійснюється за проектними рішеннями, погодженими у встановленому порядку.

Г.3 Методика розрахунку систем порошкового пожежогасіння

Г.3.1 Визначення основних параметрів систем порошкового пожежогасіння при проектуванні включає такі етапи:

  • визначення характеристик пожежної небезпеки об'єкта, що захищається;
  • вибір способу гасіння;
  • вибір способу подачі ВП;
  • вибір типу й марки ВП;
  • визначення основних параметрів системи, що забезпечують ефективність її застосування для захисту даного об'єкта (маса заряду, витрата, тривалість подачі ВП, показники вогнегасної ефективності, необхідна кількість та типорозмір модулів у складі модульної системи порошкового пожежогасіння);
  • вибір конструкції розподільного трубопроводу й типу використовуваних розпилювачів, що забезпечують найбільш ефективний розподіл вогнегасного порошку, що подається у зону захисту (в об'єм або на площу).

Г.3.2 Визначення характеристик пожежної небезпеки об'єкта, що захищається

На даному етапі повинні бути виявлені всі потенційні джерела загорянь, наявність і розміщення горючих рідин. З урахуванням особливостей технологічного процесу та об'ємно-планувальних характеристик об'єкта, що захищається, повинні бути визначені можливий характер розвитку й клас можливої пожежі (відповідно до ГОСТ 27331), розміри й місце розташування пожежонебезпечних зон, а також прорізів в огорожах, що не закриваються.

Г.3.3 Вибір способу гасіння

Залежно від характеристик об'єкта, що захищається, особливостей технологічного процесу вибирається один із наступних способів:

  • об'ємний;
  • поверхневий; - локальний об'ємний; - локальний поверхневий.

Г.3.4 Вибір способу подачі ВП

Подача ВП у захищувану зону, може здійснюватися зверху або збоку. Подача ВП зверху здійснюється, як правило, з розпилювачів,

установлених стаціонарно в розподільному трубопроводі або безпосередньо на резервуарах з ВП модулів порошкового пожежогасіння під стелею приміщення, що захищається (гасіння об'ємним або поверхневим способом), або над захищуваним устаткуванням, поверхнею можливого розливу горючих рідин і т.д. (локальне гасіння).

Подача ВП збоку застосовується, як правило, для гасіння пожеж у відкритих резервуарах з горючими рідинами за рахунок використання розпилювачів, які формують плоский широкий струмінь, установлених по периметру стінок цих резервуарів, а також для захисту панелей керування або площі підлоги під технологічним устаткуванням і т.д.

Г.3.5 Вибір типу й марки ВП

Для гасіння пожеж твердих, рідких і газоподібних речовин (пожежі класів А, В і С відповідно до ГОСТ 27331), а також електроустаткування під напругою до 1000 В і більше (залежно від марки вогнегасного порошку) повинні застосовуватися ВП, що задовольняють вимогам ДСТУ 3105 і сертифіковані в Україні.

Наведені нижче значення норм та інтенсивності подачі вогнегасного порошку з систем порошкового пожежогасіння стосуються вогнегасних порошків, які задовольняють мінімальним вимогам ДСТУ 3105. У разі застосування порошків, вогнегасна ефективність яких вище, відповідні значення норми та інтенсивності подачі можуть змінюватись за умови їх обґрунтування результатами випробувань, проведених згідно з вимогами ДСТУ 3105 та ДСТУ 3972.

Г.3.6 Визначення основних параметрів систем пожежогасіння об'ємним способом

Г.3.6.1 Параметри системи об'ємного пожежогасіння з розподільною мережею та масою заряду ВП в резервуарі 150 кг і більше

Мінімальна маса ВП, кг, необхідна для захисту даного приміщення, розраховується за формулою

Mmin = M1 + M2 + M3, (Г.1)

де М1 - основна маса ВП, пропорційна обсягу приміщення, що захищається, кг;

М2 - додаткова маса ВП для компенсації віднесення частини порошку через відкриті прорізи, площа кожного з яких Sп1, менше 5 % від загальної площі будівельних огороджувальних конструкцій - S, причому сумарна площа таких прорізів більше 1 %, але менше 15 % від S, кг;

М3 - додаткова маса ВП для компенсації віднесення порошку через прорізи, площа кожного з яких Sп2 більше 5 % від S, а сумарна площа таких прорізів не перевищує 15 % від S, кг.

Сумарна площа прорізів, які не закриваються під час подавання ВП з системиSп1 і Sп2), не повинна перевищувати 15% від S.

Маси М1 і М2 під час подавання повинні рівномірно розподілятися в захищуваному об‘ємі. Маса М3 повинна подаватися уздовж відповідного прорізу пропорційно його площі Sп2.

М1 = qVo . Vз, (Г.2)

 M 2 2,5

M 3 5,0

Sn , (Г.3)

Sn2   , (Г.4)

 

де qVo - норма подачі ВП для об'ємного гасіння, кг м-3; Vз – об‘єм приміщення, що захищається, м3;

Sп1.- площа прорізів, площа кожного з яких менше або дорівнює 5 % від загальної площі огороджувальних конструкцій, м2;

Sп2. - площа прорізів, площа кожного з яких більше 5 % від загальної площі огороджувальних конструкцій, м2;

2,5 - норма подачі додаткової маси ВП для компенсації його віднесення через прорізи площею Sп1  , кг . м-2;

5,0 - норма подачі додаткової маси ВП для компенсації його віднесення через прорізи площею Sп2, кг . м-2.

Норма подачі вогнегасного порошку з системи приймається

 qVo= 0,6 кг . м-3.

Мінімальна витрата ВП, кг · с-1, яку повинна забезпечити система, визначається за формулою

G

 min . (Г.5)

 При цьому інтенсивність подачі ВП повинна бути

IVo ≥0,02 кг·с·м-3

Мінімальна тривалість витікання ВП - tmin при роботі системи пожежогасіння обємним способом з розподільною мережею визначається за формулою

tmin=0,67qVo·IVo -1 , але не повинна бути не менше 5 с.

Для інших горючих матеріалів і марок ВП зазначені норми подачі можуть уточнюватися на підставі результатів вогневих випробувань.

На підставі значень Mmin, Gmin і tmin вибирається система, що забезпечує зберігання відповідної кількості ВП і подачу його з необхідною витратою. При цьому трубопровідна розподільна мережа системи з розпилювачами повинна забезпечувати максимальну рівномірність розподілу ВП, що подається, в об'ємі приміщення, що захищається.

Г.3.6.2 Параметри системи пожежогасіння об'ємним способом з розподільною мережею й масою заряду ВП у резервуарі до 150 кг

На підставі технічних характеристик: "об'єм, що захищається" (згідно з ДСТУ 3972) – Vзс, маса заряду – Мзс і тривалість подачі ВП – tс, зазначених у паспорті, перевірку можливості використання даної системи для захисту об'єкта об'ємом V3 виконують у такий спосіб.

Вибирають систему виходячи з необхідності виконання умови V3CV3. У випадку наявності прорізів, що не закриваються в процесі гасіння, загальною площею від 1 % до 15 % визначають необхідну кількість ВП, яка повинна бути подана з системи для компенсації його втрати через зазначені прорізи – Мпр. Обчислене значення Мпр порівнюють із кількістю ВП у складі заряду Мзс, що може бути використане для компенсації втрати порошку –

ΔMзс.

Зазначені значення маси ВП визначають за формулами:

Mпр = 2,5 Σ Sп1 +5,0 Σ Sп2, (Г.6)

ΔMзс = (Vзс – Vз) Мзс / Vзс . (Г.7)

В разі виконання умови ΔMзс ≥ Mпр обрана система може бути використана для захисту даного об'єкта. В іншому випадку необхідно підбирати іншу систему або скорочувати площу прорізів в огородженні, що не закриваються під час подавання ВП з системи.

Г.3.6.3 Параметри нетрубопровідної модульної системи пожежогасіння об'ємним способом Загальна кількість модулів Nм, шт., необхідна для комплектації модульної системи, розраховується за формулою

Nм = Кз [Vз / Vзм + (2,5 Σ Sп1 + 5,0 Σ Sп2 ) / Mзм ], (Г.8)

де Vзм - значення показника “захищуваний об‘єм” (за паспортом) одного модуля, визначений відповідно до вимог ДСТУ 3972, м3;

Mзм - маса заряду ВП в одному модулі, кг;

Кз - коефіцієнт, що враховує можливу нерівномірність подачі ВП у захищувану зону (у захищуваний об‘єм).

Результат розрахунку за формулою (Г.8) округляють до найближчого більшого цілого числа.

Розміщення модулів у захищуваному приміщенні слід виконувати відповідно до вимог виробника цих модулів, викладених в технічній та експлуатувальній документації.

Коефіцієнт Кз приймає такі значення:

Кз = 1,1 при 0,01 ΣLi < ΣLΔi ≤ 0,10 ΣLi ; Кз = 1,2 при 0,10 ΣLi < ΣLΔi ≤ 0,20 ΣLi ,

де   Li - граничні відстані між розпилювачами сусідніх модулів і між модулями й огороджувальними конструкціями, що рекомендуються виробником, м;

LΔi - відхилення (перевищення) значень Li, допущені при проектуванні даної модульної системи, м.

Повинні виконуватися умови: LΔi ≤ 0,2Li; ΣLΔi ≤ 0,2ΣLi.

Загальна кількість відхилів LΔi не повинна перевищувати 30 % від загальної кількості відстаней Li.

Г.3.7 Визначення основних параметрів систем локального пожежогасіння

Г.3.7.1 Параметри системи локального пожежогасіння поверхневим способом з розподільною мережею

Мінімально необхідна для гасіння маса порошку визначається на підставі норми подачі, що розраховується за формулою

 

 

q = 0,45 kу (kсп + 1,44 S0,5) , (Г.9)

де

q -

норма подачі ВП для локального пожежогасіння поверхневим способом, кг . м-2;

 

S -

площа гасіння (наприклад, максимальна площа розливу горючої

рідини під час пожежі), м2;

 

kсп -

коефіцієнт, що залежить від способу подачі ВП;

 

kу -

коефіцієнт, що залежить від умов гасіння, - у середині

приміщення ("у середині") або на відкритій площадці ("зовні")

У таблиці Г.2 наведені значення коефіцієнтів kсп і kу, а також формули для визначення норми подачі q.

Таблиця Г.2

Спосіб подавання ВП

Умови гасіння

Значення коефіцієнтів

Формула розрахунку норми подавання ВП, qSn, кг·м–2

kсп

ky

Зверху

Усередині

4

1

qSп = 0,45(4 + 1,44 S0,5)

Зверху

Зовні

4

1,5

qSп = 0,7(4 + 1,44 S0,5)

 Збоку

Усередині

0

1

qSn = 2,6

S < 20 м2

S ≥ 20 м2

0

1

qSn = 0,6 S0,5

 Збоку

Зовні

 

 

 

S < 25 м2

0

1,5

qSn = 4,5

S ≥ 25 м2

0

1,5

qSn = 0,9 S0,5

Мінімальна маса ВП, кг, визначається за формулою

Мmin = q ·. S. (Г.10)

Мінімальна витрата ВП, кг.с-1, визначається на основі значення мінімальної інтенсивності I = 0,30 кг·с-1·м-2 для локального гасіння поверхневим способом "усередині" та I = 0,45 кг·с-1·м-2 для локального гасіння поверхневим способом "зовні":

Gmin = I · S. (Г.11)

Мінімальна тривалість подачі ВП, с, розраховується за формулою 

tmin = 0,67 kу

qSл ISл

(Г.12)

 

На підставі значень Мmin, Gmin і tmin здійснюється вибір системи з відповідними технічними характеристиками. При цьому повинні задовольнятися умови:

Мз ≥ kзал . Мmin, (Г.13)

Gс ≥ Gmin , (Г.14)

tс ≥ tmin , (Г.15)

 

де Мз - маса заряду ВП у резервуарі системи, кг;

kзал - коефіцієнт залишку, що визначається на підставі регламентованої в паспорті або ТУ на систему граничної величини залишку ВП після спрацьовування (при регламентованому 5 %-му залишку - kзал = 1,05, при 10 %-м залишку - kзал = 1,1 і т.п.);

Gс - витрата ВП, що забезпечується системою, кг·с-1; tс - тривалість подачі ВП при роботі системи, с.

Залежно від геометричних розмірів площі гасіння і можливостей забезпечення монтажу здійснюється розміщення розпилювачів і трасування розподільного трубопроводу відповідно до рекомендацій, наведених у паспортах відповідних систем.

Примітка. Значення тривалості подачі та/або витрати ВП, що забезпечується системою з розподільною мережею, визначаються за результатами розрахунку або вимірювань під час випробувань системи.

Г.3.7.2 Параметри нетрубопровідної модульної системи локального пожежогасіння поверхневим способом

На основі прогнозованого значення площі гасіння S під час пожежі (Г.3.7.1) підбирають модуль, застосування якого забезпечує виконання умови:

Rм S, (Г.16)

де Rм - паспортне значення показника “вогнегасна здатність”, визначеного відповідно до вимог ДСТУ 3972, м2.

Якщо умова [Г.16] не виконується, визначають загальну кількість модулів у системі, які забезпечують локальне пожежогасіння площі S:

Nм = 1,1 . S1,4 / Mзм , (Г.17)

 де Mзм - маса заряду ВП в одному модулі, кг.

Примітка. Формула Е.17 може застосовуватись для розрахунку необхідної кількості модулів для локального гасіння площі від 3 м2 до 30 м2

Результат розрахунку за формулою (Г.17) округляють до найближчого більшого цілого числа.

До складу системи повинні входити модулі, які задовольняють вимогам Г.1.7.

Інтенсивність подавання ВП (I), сертифікованих на відповідність вимогам ДСТУ 3105, з модульної системи повинна становити

I = Nм . Мзм/(kзал . tмс . S) ISп, (Г.18)

де tмс – тривалість подавання ВП з модульної системи, с;

kзал - коефіцієнт залишку вогнегасного порошку, що визначається за паспортними даними модуля аналогічно з Г.2.7.1;

Isп = 0,30 кг . с-1 .·м-2 для гасіння поверхневим способом “всередині”, подавання ВП “зверху”;

ISп = 0,45 кг . с-1 . м-2 для гасіння поверхневим способом «зовні», подавання ВП “зверху”.

Розміщення модулів на захищуваному об‘єкті слід виконувати відповідно до вимог виробника цих модулів щодо їх експлуатування для того, щоб розпилювачі забезпечували подавання ВП безпосередньо на площу гасіння.

Г.3.7.3 Визначення основних параметрів системи локального пожежогасіння об'ємним способом

Мінімально необхідна маса заряду ВП, кг, розраховується за формулою

Ммin = q · Vзл , (ЕГ19)

 де q - норма подачі ВП для локального гасіння по об‘єму приймається

q = 2 q = 1,2 кг . м-3;

 Vзл – розрахунковий захищуваний об‘єм, м3.

Величина Vзл визначається на підставі геометричних розмірів устаткування, що захищається, збільшених на 15 % кожний:

Vзл = 1,153 · А · В · Н = 1,52 · А · В · Н, (Г.20)

де А, В, Н - відповідно довжина, ширина, висота устаткування, що захищається, м.

Мінімальна витрата ВП, кг.с-1, визначається аналогічно системам пожежогасіння об‘ємним способом

Gmin =

M min

30

(Г.21)

  При цьому інтенсивність подачі ВП, повинна бути І ≥ 0,04 кг . с-1 . м-3.

Після вибору системи, що забезпечує дані характеристики, розміщають розпилювачі або запірно-розпилювальні пристрої модулів так, щоб витікаючі газопорошкові струмені зрошували зовнішні поверхні устаткування, що захищається.

Для підвищення ефективності даного способу гасіння рекомендується встановлювати навколо устаткування, що захищається, щити з негорючих матеріалів із ненормованою межею вогнестійкості для затримки ВП, що подається, у захищуваний об'єм.

Г.3.8 Визначення основних параметрів систем пожежогасіння поверхневим способом

Г.3.8.1 Параметри системи пожежогасіння поверхневим способом з розподільною мережею

Системи поверхневого пожежогасіння застосовують, якщо існує необхідність захисту площі, у межах якої можуть виникнути вогнища пожежі різної величини.

Параметри системи визначають на основі значення площі максимального вогнища пожежі – Smax, що може виникнути в межах площі, яка захищається – S3.

Для гасіння "усередині" або "зовні" приміщення при подавані ВП "зверху" виконують розрахунок норми подачі (питомої маси) ВП – qSп, кг·м–2, яка забезпечує гасіння одиничного вогнища пожежі площею S за формулами, аналогічними (Е.9):

 

0,5 - для гасіння “усередині” qSп = 0,45 (4 + 1,44.Smax ) (Г.22)

0,5 - для гасіння “зовні” qSп = 0,7 (4 + 1,44.Smax ) (Г.23)

 

Мінімальну масу ВП, кг, що повинна бути подана з системи на захищувану площу, визначають за формулою

Мmin = qSп . Sз . (Г.24)

Мінімальна витрата ВП, кг·с-1, яка повинна забезпечуватись системою пожежогасіння, визначають за формулою

Gmin = ISп .·Sз , (Г.25)

де Isп - інтенсивність подачі ВП “зверху” при гасінні поверхневим способом для ВП, сертифікованих на відповідність вимогам ДСТУ 3105 (див. Г.3.7.2).

Мінімальну тривалість подачі ВП, с, визначають по формулі

tmin = 0,67 qSп / ISп . (Г.26)

Параметри системи повинні задовольняти умовам, аналогічним (Г.13) – (Г.15):

Мз ≥ kост · Мmin; Gс ≥ Gmin; tс ≥ tmin.

Конструкція і розміщення розподільної мережі й розпилювачів повинні забезпечувати рівномірну подачу ВП на всю площу, яка захищається, з урахуванням рекомендацій виробника системи.

Г.3.8.2 Параметри модульної системи пожежогасіння поверхневим способом.

Загальна кількість модулів, необхідна для комплектації модульної системи, розраховується за формулою

 

 

 

Nм = Кз . So / Sзм , (Г.27)

де

So -

загальна площа, що підлягає захисту системою в даному приміщенні, м2;

 

Sзм -

значення показника “захищувана площа” (за паспортом) одного модуля, визначеного відповідно до вимог ДСТУ 3972, м2;

 

Кз -

коефіцієнт, що враховує можливу нерівномірність подачі ВП у захищувану зону.

Результат розрахунку за формулою (Г.27) округляють до найближчого більшого цілого числа.

Розміщення модулів у приміщенні, що захищається, повинне проводитися відповідно до вимог посібника (керівництва) з експлуатування виробника цих модулів.

Значення коефіцієнта К3 приймаються такими, що дорівнюють значенням, наведеним у підрозділі Г.3.6.3.

Г.3.9 Значення параметрів подавання ВП (інтенсивність, норма подачі), які використовуються під час розрахунку за методикою цього додатка, можуть змінюватись у разі застосування вогнегасних порошків із більш високою вогнегасною ефективністю, що підтверджено результатами вогневих випробувань згідно з вимогами ДСТУ 3972.


< попередній розділ | наступний розділ > 

Інформація у цьому розділі є витягом з ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту"*


Зміст ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту"

  1. Сфера застосування 
  2. Нормативні документи щодо пожежної безпеки та систем протипожежного захисту
  3. Терміни та визначення для СПЗ
  4. Познаки та скорочення
  5. Загальні положення по Системам протипожежного захисту
  6. Склад систем протипожежного захисту
  7. Системи пожежної сигналізації
  8. Автоматичні системи пожежогасіння
  9. Системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей
  10. Системи протидимного захисту
  11. Диспетчеризація (центральний пункт управління) та автоматизація СПЗ
  12. Системи централізованого пожежного спостерігання
  13. Електрокерування, контроль і сигналізація СПЗ на об'єктах
  14. Додаток А. Автоматичні системи пожежної сигналізації та пожежогасіння
  15. Додаток Б. Будинки та приміщення, що підлягають обладнанню системами оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей       
  16. Додаток В. Форма завдання на проектування системи протипожежного захисту
  17. Додаток Г. Проектування систем порошкового пожежогасіння
  18. Додаток Д. Зразки карток, журналів, актів щодо пожежної безпеки
  19. Додаток Е Опис додаткової функції устаткування індикації для систем пожежного спостерігання
  20. Додаток Ж. Технічне обслуговування систем протипожежного захисту
  21. Додаток И. Перевірка відповідності систем протипожежного захисту

*Ця публікація, незважаючи на її схожість з оригіналом (друкованим чи віртуальним виданням), носить інформаційнодовідковий характер і не має статусу офіційного, навіть якщо це зазначено у тексті (електронній чи сканованій версії). Ви можете ознайомитись з повним документом ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту у форматі pdf