Системи протидимного захисту згідно ДБН В.2.5-56:2014

Галузь застосування

Системи протидимного захисту передбачають з метою досягнення однієї або декількох таких цілей:

  • забезпечення умов для безпечного евакуювання;
  • забезпечення умов для гасіння пожежі та проведення пожежно- рятувальних робіт;
  • зниження ймовірності займання предметів, обладнання, речовин і матеріалів під впливом теплового випромінювання;
  • зниження впливу високих температур на конструкції будинку під час пожежі;
  • зменшення збитків від продуктів термічного розкладу та гарячих газів.

Загальні вимоги

Системи протидимного захисту (системи димо- та тепловидалення і системи зі створення різниці тисків), потрібно проектувати з урахуванням п. 1

СПДЗ потрібно влаштовувати відповідно до вимог цих будівельних норм. Залежно від функціонального призначення будинку необхідно також враховувати вимоги ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2- 23, ДБН В.2.2-24, ДБН В.2.3-15, а також ДСТУ EN 12101-1, ДСТУ EN 12101- 2 та інших нормативних документах.

Розрахунки СПДЗ до надання чинності ДСТУ Б CEN/TR 12101-4, ДСТУ Б CEN/TR 12101-5 і ДСТУ Б EN 12101-6 допускається проводити з використанням рекомендацій та посібників [30], [31], [32].

Видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння потрібно передбачати:

  • з коридорів і холів житлових, громадських та адміністративно- побутових будинків згідно з ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-24, ДБН В.2.2-28 або інших будівельних норм залежно від виду та специфіки об’єкта;
  • з коридорів виробничих, житлових, громадських та адміністративно- побутових будинків умовною висотою більше ніж 26,5 м;
  • з коридорів довжиною більше ніж 15 м, які не мають природного освітлення, виробничих будинків категорій А, Б та В з кількістю поверхів два та більше;
  • з виробничих та складських приміщень з постійними робочими місцями, якщо приміщення віднесено до категорій А, Б, В, Г або Д в будинках IVа ступеню вогнестійкості;
  • з торгівельних залів площею більш ніж 150 м2, книгосховищ та архівів;
  • з приміщень, які не мають природного освітлення:
  • громадських та адміністративно-побутових з постійним або тимчасовим перебуванням 50 і більше осіб;
  • площею 55 м2 і більше, які призначено для зберігання або де використовуються горючі матеріали, за наявності постійних робочих місць;
  • гардеробних площею 200 м2 і більше.

Допускається передбачати видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння з виробничих приміщень категорії В площею не більше ніж 200 м2 через коридор, який примикає до цього приміщення.

Видалення диму та гарячих газоподібних продуктів згоряння допускається не передбачати:

  • з приміщень, проміжок часу заповнення димом яких перевищує проміжок часу евакуації, розрахований згідно з ГОСТ 12.1.004 (крім приміщень категорій А та Б);
  • з приміщень площею менше ніж 200 м2 за умови, що їх відокремлено від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу та обладнано системами водяного або пінного пожежогасіння (крім приміщень категорій А та Б);
  • з приміщень, обладнаних автоматичними системами пожежогасіння об’ємним способом;
  • з лабораторних приміщень категорії В площею 36 м2 і менше;
  • з коридорів та холів, якщо для всіх приміщень, які мають двері, що відчиняються в цей коридор, передбачається безпосереднє димовидалення з механічним приводом.

Примітка. Якщо на площі основного приміщення, для якого передбачено димовидалення, розташовано інші приміщення площею не більше ніж 50 м2, то окреме видалення диму з цих приміщень допускається не передбачати за умови розрахунку витрати диму з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

Дивіться також інформацію по розробці та встановленню систем видалення диму у розділі:
"Системи протидимного захисту - проектування і монтаж в Києві"

Протидимний захист за рахунок створення різниці тисків під час пожежі

Залежно від особливостей захищуваного об’єкта, протидимний захист за рахунок створення різниці тисків може здійснюватись за допомогою систем підпору повітря або систем зі зниження тиску. Загальні вимоги до систем зі створення різниці тисків згідно з ДСТУ Б EN 12101-6.

Протидимний захист за рахунок різниці тисків потрібно передбачати:

  •  у ліфтових шахтах або в протипожежних тамбур-шлюзах перед ліфтами в будинках з незадимлюваними сходовими клітками, окрім випадків, обумовлених НД;
  • у незадимлюваних сходових клітках типів Н2 та Н4;
  • у тамбур-шлюзах, що мають вихід у вестибюль з незадимлюваних сходових кліток типу Н2;
  • у тамбур-шлюзах перед ліфтами в підвальних та підземних поверхах, окрім випадків, обумовлених НД;
  • у тамбур-шлюзах перед сходами в цокольних, підвальних та підземних поверхах, окрім випадків, обумовлених НД;
  • у ліфтових шахтах пожежних ліфтів та тамбур-шлюзах перед ними, окрім випадків, обумовлених НД;
  • у тамбур-шлюзах на входах в атріуми та пасажі з ліфтових холів (за винятком ліфтів, що розташовані в об’ємі атріуму), сходових кліток та інших шляхів евакуації;
  • у протипожежних тамбур-шлюзах, сходових клітках типів Н3, Н4 та за необхідності в інших просторах, призначених для забезпечення захисту людей, які перебувають у будинку під час пожежі. 

Допускається передбачати подавання зовнішнього повітря для створення надлишкового тиску в коридорах, що є загальними для приміщень, з яких безпосередньо видаляються продукти згоряння.

Примітка. В плавильних, ливарних, прокатних та інших гарячих цехах в тамбур- шлюзи допускається подавати повітря, яке відбирається з аерованих прогонів будівлі.

Видалення диму та тепла та поділ на димові зони

Застосовувати спільне обладнання систем димо- та тепловидалення для захисту приміщень різних категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою не допускається.

Димоприймальні пристрої потрібно розміщувати на димових шахтах під стелею коридору або холу, їх нижній рівень повинен бути розташований не нижче за верхній рівень дверного прорізу. Допускається приєднувати димоприймальні пристрої до димових шахт на відгалуженнях. Довжина коридору, обслуговуваного одним димоприймальним пристроєм, не повинна перевищувати 30 м. Площа, що обслуговується одним димоприймальним пристроєм, не повинна перевищувати 900 м2. Відстань від найвіддаленішої точки коридору до димоприймального пристрою не повинна перевищувати 20 м. До системи димо- та тепловидалення, що обслуговує коридор або хол, допускається приєднувати не більше двох димоприймальних пристроїв на одному поверсі.

У разі улаштування системи механічного димо- та тепловидалення, до вертикального колектора потрібно приєднувати відгалуження не більше ніж від чотирьох приміщень або чотирьох димових зон на кожному поверсі.

Приміщення площею більше ніж 1600 м2 необхідно поділяти на димові зони виходячи з можливості виникнення пожежі в одній з них. Площа димової зони не повинна перевищувати 1600 м2. Кожну димову зону слід вигороджувати будівельними конструкціями або щільними вертикальними завісами з негорючих матеріалів, які опускаються зі стелі (перекриття) на підлогу, але не нижче ніж 2,5 м від підлоги, утворюючи під стелею (перекриттям) резервуари диму.

10.5  Протидимний захист системами природного димо- та тепловидалення

Видалення продуктів згоряння безпосередньо з приміщень наземних одноповерхових будинків потрібно зазвичай передбачати системами природного димо- та тепловидалення, у цьому разі приміщення будинків, що захищаються системами природного димо- та тепловидалення, повинні бути заввишки 3,5 м і більше. Характеристики та вимоги до пристроїв систем природного димо- та тепловидалення повинні відповідати ДСТУ EN 12101-2 щодо вогнестійкості, експлуатаційної надійності, стійкості до впливу зовнішніх чинників (низької температури навколишнього середовища, вібрації, повітряного тиску, вітрових та снігових навантажень), працездатності та безвідмовного спрацювання механізму відкриття в умовах пожежі. Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення встановлюються в прорізах покрівлі приміщення будівлі, що захищається.

З прилеглої до вікон зони завширшки 15 м та менше допускається видалення диму та теплоти назовні будівлі через віконні фрамуги (стулки, жалюзі), низ яких знаходиться на рівні не менше ніж 2,2 м від підлоги, оснащені системою відкриття і встановлені в прорізах зовнішніх стін будинку.

Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення необхідно розташовувати рівномірно за площею приміщень та димових зон. Розташування пристроїв не повинне у разі пожежі створювати небезпеку перенесення продуктів згоряння від одного приміщення до іншого приміщення будинку або від одного протипожежного відсіку до іншого протипожежного відсіку всередині будинку.

Вентиляційні пристрої систем природного димо- та тепловидалення потрібно розміщувати у верхній частині приміщення на покрівлі, стелі або на перекритті приміщення, а також у зовнішніх стінах будинку. Якщо стеля не є перекриттям, то пристрої можуть з’єднуватись з витяжними прорізами через вертикальні шахти (канали) димо- та тепловидалення. Припливні вентиляційні пристрої системи природного димо- та тепловидалення необхідно розташовувати за можливості поблизу підлоги. Звичайні двері та вікна можуть використовуватись як припливні вентиляційні пристрої, якщо їх верхній край знаходиться на 1 м нижче шару диму, та за умови забезпечення їхнього відкриття у разі пожежі.

Для керування двома або більше групами вентиляційних пристроїв природного димо- та тепловидалення і припливними вентиляційним пристроями, розташованими на стінах будівлі, потрібно передбачати систему контролю напрямку вітру, що забезпечує під час пожежі відкриття тих груп вентиляційних пристроїв, які не піддаються вітровому впливу. 

Протидимний захист витяжними вентиляційними системами димо- та тепловидалення

У багатоповерхових будинках потрібно передбачати, як правило, систему механічного димовидалення,  тепловидалення . Допускається передбачати окремі для кожного ізольованого приміщення димові шахти природного димовидалення.

У бібліотеках, книгосховищах, архівах, складах паперу потрібно передбачати систему механічного димо- та тепловидалення.

Системи імпульсного димовидалення можуть бути застосовані в гаражах легкових за умови дотриманням вимог п. 4.7 цих норм

Під час проектування системи імпульсного димовидалення необхідно розробити алгоритм взаємодії цієї системи з іншими системами протипожежного захисту ( СПС, АСПГ, СО, СПДЗ тощо). Розроблення цього алгоритму повинно здійснюватися  з урахуванням:

  • взаємного розміщення струминних вентиляторів та пожежних сповіщувачів, спринклерних зрошувачів, а також покажчиків шляхів евакуації;
  • технічних характеристик СПС щодо можливості визначення місця виникнення пожежі;
  • можливого використання струминних вентиляторів для припливно- витяжної вентиляції;
  • інерційності спрацьовування спринклерних зрошувачів;
  • розрахункового часу евакуювання людей.

Вентилятори систем механічного димовидалення повинні встановлюватись в окремих від вентиляторів іншого призначення приміщеннях, відгороджених протипожежними перегородками 1-го типу та протипожежними перекриттями 3-го типу. Такі приміщення потрібно оснащувати системами вентиляції, які забезпечують уникнення можливості перевищення температурою повітря 60 ºС.

У межах одного протипожежного відсіку допускається розташовувати припливні пристрої систем механічного димо- та тепловидалення безпосередньо в захищуваних об’ємах сходових кліток, коридорів і тамбур- шлюзів.

Допускається розташовувати припливні пристрої систем механічного димо- та тепловидалення на покрівлі та ззовні будинків з огородженням для захисту від доступу сторонніх осіб, у цьому разі вентилятори повинні мати кліматичне виконання, яке відповідає умовам їх застосуванням згідно з ГОСТ 15150.

Вимоги до елементів системи димовидалення

Повітроводи і вентиляційні канали СПДЗ повинні мати клас вогнестійкості не нижче ніж:

  • ЕІ 180 – у висотних житлових і громадських будинках для транзитних повітроводів і шахт, розташованих за межами протипожежного відсіку, що ними обслуговується, та ЕІ 120 – для вертикальних повітроводів і шахт в межах протипожежного відсіку, що ними обслуговується;
  • ЕІ 150 – для транзитних повітроводів і шахт за межами обслуговуваного протипожежного відсіку, у цьому разі на транзитних ділянках повітроводів і каналів, які перетинають протипожежні перешкоди, встановлювати протипожежні клапани не потрібно;
  • ЕІ 45 – для вертикальних повітроводів і каналів у межах обслуговуваного протипожежного відсіку у разі видалення продуктів згоряння безпосередньо з приміщень;
  • ЕІ 30 – у решті випадків у межах обслуговуваного протипожежного відсіку.

При цьому слід урахувати вимоги розділу 4 ДБН В.2.2-15 та розділу 9 ДБН В.2.3-15.

Вентилятори систем механічного димо- та тепловидалення повинні мати виконання згідно з EN 12101-3.

Димові клапани повинні мати клас вогнестійкості не нижче ніж:

  • ЕІ 45 – у разі видалення продуктів згоряння безпосередньо з обслуговуваних приміщень, а також з поверхових коридорів житлових та громадських будинків;
  • ЕІ 30 – для коридорів та холів, в тому числі, для клапанів встановлених на відгалуженнях повітроводів від шахт димовидалення.

Викид продуктів згоряння в атмосферу над покриттям будівлі потрібно передбачати на відстані не менше ніж 5 м від припливних пристроїв системи димо- та тепловидалення або заскленої поверхні ліхтаря і на висоті не менше ніж 2 м від покрівлі з горючих матеріалів. Допускається викид продуктів згоряння на меншій відстані від покрівлі за умови її захисту негорючими матеріалами на відстані не менше ніж 2 м від краю викидного отвору.

Допускається викид продуктів згоряння:

  • через димові люки, клапани та ліхтарі в прорізах покриття будівлі та димові фрамуги у прорізах фасаду будівлі, оснащені механізмом відкриття, що забезпечує їхню працездатність з урахуванням власної маси та за еквівалентного вітрового тиску і снігового навантаження відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27 і ДБН В.1.2-2, але за швидкості вітру не менше ніж 10 м/с у найбільш несприятливому напрямку – для вітрового тиску, та не менше ніж 500 Па – для снігового навантаження;
  • через решітки на зовнішній стіні (або через шахти зовнішньої стіни) на фасаді без віконних прорізів або на фасаді з вікнами на відстані не менше ніж 5 м по горизонталі та по вертикалі від вікон та не менше ніж 2 м заввишки від рівня землі, або за меншої відстані від вікон у разі забезпечення швидкості потоку не менше ніж 20 м/с;
  • через окремі шахти на висоті від рівня землі не менше ніж 15 м від зовнішніх стін з вікнами або від повітрозабірних або викидних пристроїв систем вентиляції, або за меншої відстані – у разі забезпечення швидкості потоку не менше ніж 20 м/с.

Перевіряння СПДЗ відповідності

Перевіряння СПДЗ відповідностіздійснюється згідно з вимогами чинних нормативних документів та додатка И цих будівельних норм. 

Підтримання експлуатаційної придатності СПДЗ

Підтримання експлуатаційної придатності СПДЗ необхідно виконувати вимоги чинних нормативних документів та додатку Ж цих будівельних норм.

 


< попередній розділ | наступний розділ > 

Інформація у цьому розділі є витягом з ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту"*


Зміст ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту"

  1. Сфера застосування 
  2. Нормативні документи щодо пожежної безпеки та систем протипожежного захисту
  3. Терміни та визначення для СПЗ
  4. Познаки та скорочення
  5. Загальні положення по Системам протипожежного захисту
  6. Склад систем протипожежного захисту
  7. Системи пожежної сигналізації
  8. Автоматичні системи пожежогасіння
  9. Системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей
  10. Системи протидимного захисту
  11. Диспетчеризація (центральний пункт управління) та автоматизація СПЗ
  12. Системи централізованого пожежного спостерігання
  13. Електрокерування, контроль і сигналізація СПЗ на об'єктах
  14. Додаток А. Автоматичні системи пожежної сигналізації та пожежогасіння
  15. Додаток Б. Будинки та приміщення, що підлягають обладнанню системами оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей       
  16. Додаток В. Форма завдання на проектування системи протипожежного захисту
  17. Додаток Г. Проектування систем порошкового пожежогасіння
  18. Додаток Д. Зразки карток, журналів, актів щодо пожежної безпеки
  19. Додаток Е Опис додаткової функції устаткування індикації для систем пожежного спостерігання
  20. Додаток Ж. Технічне обслуговування систем протипожежного захисту
  21. Додаток И. Перевірка відповідності систем протипожежного захисту

*Ця публікація, незважаючи на її схожість з оригіналом (друкованим чи віртуальним виданням), носить інформаційнодовідковий характер і не має статусу офіційного, навіть якщо це зазначено у тексті (електронній чи сканованій версії). Ви можете ознайомитись з повним документом ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту у форматі pdf